Справа: № 2а-914/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
10 липня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Гром Л.М.
Міщука М.С.
За участю секретаря: Свириди Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу самозайнятої особи ОСОБА_3, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу самозайнятої особи ОСОБА_4, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу самозайнятої особи ОСОБА_5 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2012 р. у справі за адміністративним позовом Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу самозайнятої особи ОСОБА_3, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу самозайнятої особи ОСОБА_4, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу самозайнятої особи ОСОБА_5 до Київської міської ради, Головного управління комунальної власності м. Києва, третя особа: Міжнародний промисловий концерн "ЯРК-Київ" про визнання нечинним рішення, -
Позивачі - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу самозайнята особа ОСОБА_3, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу самозайнята особа ОСОБА_4, Приватний нотаріуса Київського міського нотаріального округу самозайнята особа ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до Київської міської ради, Головного управління комунальної власності м. Києва, третя особа: Міжнародний промисловий концерн "ЯРК-Київ" про визнання нечинним рішення Київської міської ради від 31 березня 2011 року № 100/5487 «Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2011-2012 роки» в частині та виключити позицію 35 з додатку № 1 переліку групи А, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації шляхом продажу на аукціонах; зобов'язати Київську міську раду внести зміни до рішення від 31 березня 2011 року № 100/5487 «Про Програму приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2011-2012 роки» в частині включення нежилого приміщення загальною площею 142,6 кв. м., розташованого в АДРЕСА_1 та викласти його в додатку № 1 переліку об'єктів групи А, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації шляхом викупу та викласти його в іншій редакції.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2012 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, позивачі - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу самозайнята особа ОСОБА_3, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу самозайнята особа ОСОБА_4, Приватний нотаріуса Київського міського нотаріального округу самозайнята особа ОСОБА_5 звернулись з апеляційною скаргою, просять скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 22 лютого 2011 між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація» та приватними нотаріусами ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладено договори №08/3696, №08/3697 та №08/3698, відповідно, про передачу майна комунальної власності територіальної громади м. Києва, яке передається в оренду.
31 березня 2011 року Київською міською радою прийнято рішення № 100/5487 "Про Програму приватизації комунального майна на 2011 - 2012 роки", яким затверджено програму приватизації комунального майна територіальної громади м. Києва на 2011-2012 роки та до переліку об'єктів групи А, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, які підлягають приватизації шляхом продажу на аукціонах включено нерухоме майно розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке орендовано позивачами.
Заступником прокурора м. Києва внесено протест від 21 червня 2011 року №07/2-435 вих-11 на позицію 35 додатку 1 «Перелік об'єктів групи А, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, які підлягають приватизації шляхом продажу на аукціонах» до рішення Київради від 31 березня 2011 року № 100/5487 "Про Програму приватизації комунального майна на 2011 - 2012 роки".
10 листопада 2011 року Київською міською радою прийнято рішення №618/6854, яким відхилено зазначений протест заступника прокурора міста Києва.
Не погоджуючись рішенням Київської міської ради від 31 березня 2011 року № 100/5487 та вважаючи його протиправним, позивачі звернулись до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР, територіальним громадам міст належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежилі приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону, як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Пунктом 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
Згідно ч. 4 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна» від 04 березня 1992 року № 2163-XII, відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.
Пунктом 2.2 Положення про порядок визначення та застосування способів приватизації щодо об'єктів малої приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 30 липня 1998 №1511 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 вересня 1998 року за №558/2998 визначено, що приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється переважно конкурентними способами.
Так, п. 2.4 Положення №1511 передбачено, що викуп об'єктів малої приватизації застосовується згідно зі ст. 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
В силу ч. 1 ст. 11 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» від 06 березня 1992 року № 2171-XII, викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації: не проданих на аукціоні, за конкурсом; включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу; зданих в оренду, якщо право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України «Про оренду державного майна».
Відповідно до ст. 18-2 вищевказаного Закону, у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого державного майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення) орендар одержує право на викуп такого майна, якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, в розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна.
Згідно абз. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного майна», ініціатива щодо приватизації може виходити від державних органів приватизації, а також покупців, визнаних такими відповідно до ст. 8 цього Закону.
В силу абз. 3 ч. 1 ст. 12 зазначеного Закону, заяви про приватизацію подаються до державних органів приватизації за місцезнаходженням об'єкта, що приватизується, у письмовій формі та в порядку, що встановлюється Фондом державного майна України.
Порядок подання та розгляду заяв на приватизацію затверджений наказом Фонду державного майна України від 01 липня 1997 року №683 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 серпня 1997 року за №362/2166.
Так, додаток до Порядку №683 містить обов'язкову форму (бланк) Заяви на приватизацію.
Порядок оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації затверджений Наказом Фонду державного майна України від 27 лютого 2004 року № 377 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18 березня 2004 року за № 343/8942.
Згідно п. 2.2. вищевказаного Порядку, підтверджувальні документи про здійснені орендарем поліпшення, що подаються ним до відповідного органу приватизації, включають: договір оренди, укладений з дотриманням вимог законодавства; письмову згоду орендодавця на здійснення орендарем поліпшень орендованого нерухомого майна за його кошти; погоджену орендодавцем проектно-кошторисну документацію на проведення поліпшень, підписані замовником і підрядником акти виконаних будівельних робіт, копії документів, що підтверджують проведені орендарем розрахунки за виконані поліпшення орендованого нерухомого майна, у тому числі придбані матеріали, конструкції тощо; аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів орендаря. Аудиторський висновок має містити розшифровку періодів освоєння, напрямів та джерел фінансування поліпшень, у тому числі за рахунок коштів орендаря, з посиланням на підтверджувальні документи; довідку, видану орендарем та завірену аудитором, про суму витрат, понесених орендарем у зв'язку із здійсненням поліпшень, яка віднесена орендарем на збільшення вартості його необоротних активів, у розмірі, який перевищує встановлену законодавством з питань оподаткування частку витрат для включення їх до валових витрат. При визначенні суми зазначених витрат ураховується невідшкодована орендодавцю вартість придатних для подальшого використання будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, устаткування, отриманих орендарем під час здійснення поліпшень; інші документи, необхідні для виконання положень цього Порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачі є орендарями нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з 2000 року.
У подальшому договори оренди приміщення переукладались у зв'язку зі зміною орендодавця на КП «Київжитлоспецексплуатація».
Судом встановлено, що власником спірного нерухомого майна на момент прийняття спірного рішення була територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради.
Вказані нежилі приміщення були включені до Програми приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2007 - 2010 роки рішенням Київради від 16 жовтня 2008 року № 513/513 та підлягали приватизації шляхом продажу на аукціоні.
Так, протягом дії вказаної Програми не була здійснена приватизація цього об'єкта і зазначені нежилі приміщення були включені до Програми приватизації комунального майна територіальної громади міста Києва на 2011 - 2012 роки, яка затверджена рішенням Київської міської ради від 31 березня 2011 року № 100/5487.
Пунктом 7.3 Договорів, укладених між позивачами та відповідачем визначено, що будівельні роботи на об'єкті оренди виконуються тільки на підставі проектно-кошторисної документації. Розробленої та затвердженої в установленому чинними нормативними актами порядку, та при наявності дозволу на ведення будівельних робіт, отриманого в установленому порядку.
Відповідно до п. 7.6 Договорів, вартість поліпшення об'єкта оренди, зроблених орендарем без згоди орендодавця, які не можна відокремити без шкоди для об'єкта оренди компенсації не підлягає. Поліпшення об'єкта оренди, виконані орендарем за власні кошти згідно з вимогами п. 7.3, 7.4 цього договору, які не можливо відокремити від об'єкту оренди без заподіяння йому шкоди, залишаються у комунальній власності територіальної громади міста Києва за винятком приватизації, продажу або іншого відчуження об'єкта оренди.
Разом тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в матеріалах справи відсутні докази проведення поліпшення об'єкта оренди з дотриманням вимог п. 7.3, 7.4 Договорів оренди.
Так, на підтвердження здійснення поліпшень на орендованому об'єкті позивачами надано лист Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району від 13 червня 2011 року №185-юр, зі змісту якого вбачається, що позивачами було здійснено поліпшення орендованого майна вартістю більше 25% від залишкової вартості об'єкта оренди на момент здійснення такого ремонту.
Водночас, підтверджувальні документи про здійснені орендарем поліпшення, передбачені п. 2.2 Порядку оцінки орендованого нерухомого майна, що містить невід'ємні поліпшення, здійснені за час його оренди, під час приватизації в матеріалах справи відсутні.
Так, ОСОБА_3 посилається на те, що 01 та 31 березня 2011 року вона направляла заяву про наміри приватизації орендованого майна шляхом викупу, яка відповідачем не розглянута.
Разом з тим, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження подачі заяви на приватизацію шляхом викупу у встановленій формі до визначеного чинним законодавством органу.
Крім того, абз. 1 п. 5 мотивувальної частини та абз. 2 п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2000 року №14-рп/2000 передбачено, що доцільність застосування того чи іншого способу приватизації визначається місцевими радами самостійно, окрім випадків, визначених законами. Пропозиція покупця щодо способу приватизації підлягає розгляду у визначений законом строк, але вона не є обов'язковою для органів, які визначають або затверджують переліки об'єктів малої приватизації, за винятком випадків, передбачених статтею 11 Закону України «Про малу приватизацію» та іншими законами.
Враховуючи те, що позивачами не доведено проведення невід'ємних поліпшень орендованого майна вартістю більше 25% від залишкової вартості об'єкта оренди, а також не надано доказів звернення до органу приватизації із відповідною заявою, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу самозайнятої особи ОСОБА_3, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу самозайнятої особи ОСОБА_4, Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу самозайнятої особи ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2012 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Гром Л.М.
Міщук М.С.
Повний текст ухвали виготовлено 16.07.2014 року.
.
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Гром Л.М.
Міщук М.С.