24 липня 2014 р. Справа № 9104/84381/11
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
судді-доповідача Богаченка С.І.,
суддів Качмара В.Я., Мікули О.І.,
при секретарі судового засідання Андрушків І.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
14 червня 2011 року Публічне акціонерне товариство «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» звернулось в суд з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові, в якому просило визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 травня 2011 року №0000190801/10792.
Свої позовні вимоги мотивувало тим, що на підставі акту від 25 травня 2011 року документальної невиїзної перевірки Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові було направлене податкове повідомлення-рішення від 31 травня 2011 року №0000190801/10792, яким донараховано суму грошового зобов'язання в розмірі 98448,80грн. з податку на додану вартість.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові №0000190801/10792 від 31 травня 2011 року.
Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Львові подала апеляційну скаргу на неї, в якій просили постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт по справі зазначає, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального права.
Також, апелянт по справі зазначив, що підлягає лише та господарська операція, відображенню у податковій звітності, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту. Тому, господарська операція, яка фактично не відбулась є нікчемною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.
26 липня 2013 року відповідачем по справі надіслано клопотання про заміну сторони її правонаступником, в якому зазначено, що до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів перейшли усі права та обов'язки Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові.
Заслухавши суддю доповідача, проаналізувавши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції було встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що за результатами документальної невиїзної перевірки позивача з питань взаєморозрахунків з ТОВ «ЛКТ», ТОВ «Сіріус Екстружен» і ТОВ «Лізоформ», відповідачем був складений Акт №525/08-01/00382154 від 25 травня 2011 року.
На підставі Договору поставки №10/165/6 від 20.12.2010 року ЗАТ «Львівська кондитерська фірма «Світоч» за період лютий 2011 року проводило взаєморозрахунки з ТОВ «ЛKT» за поставку ароматизаторів виробництва «Givaudan Deutschland GmbH».
Під час проведення аналізу представлених первинних документів та на підставі Довідки Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області про результати документальної позапланової невиїзної перевірки TOB «ЛКТ» №501/15-2/37030109 від 12.04.2011 року, податковий орган дійшов до наступних висновків, що оскільки в ТзОВ «ЛКТ» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, підприємство не знаходиться за юридичною адресою, то згідно із ч. 1, 5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, проведені операції по придбанню та реалізації товарів в лютому 2011 року, мають ознаки нікчемності. На підставі вищезазначеного, в Акті перевірки зроблено висновок, що «ЗAT «Львівська кондитерська фірма «Світоч» за лютий 2011 року порушено п.п.14.1.181, п.14.1 ст.14, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.200 Податкового кодексу України шляхом завищення дозволеного податкового кредиту на загальну суму 98 447,80 грн., в тому числі по TOB «ЛКТ» на суму 98 447,80 грн., в результаті чого збільшилась сума звітного періоду, яка підлягала сплаті платником податку до бюджету на 98 447,80 грн.
На підставі зазначеного акту, відповідачем по справі було винесено податкове повідомлення-рішення №0000190801/10792 від 31 травня 2011 року, яким визначено грошове зобов'язання в сумі 98448,80грн., з них: 98447,80грн. - за основним платежем, 1,0грн. - штрафні санкції.
Відповідно до пп.14.1.182 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.
Згідно із п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно із ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним розгляду у судовому порядку не підлягають, оскільки визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
На підтвердження реальності виникнення правовідносин між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛКТ», ПАТ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» надала: Договір поставки №10/165/6 від 20 грудня 2010 року, Видаткову накладну №48 від 11 лютого 2011 року, Рахунок на оплату №47 від 11 лютого 2011 року, Прибуткові ордера №8030423471 і №8030429240 від 11 лютого 2011 року, Товарно-транспортну накладну від 11 лютого 2011 року, Податкову накладну №46 від 11 лютого 2011 року.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із вимогами ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку задовольняючи адміністративний позов, так як відповідачем по справі не було належним чином обґрунтоване винесене ним податкове повідомлення-рішення. Твердження відповідача по справі, що у ТОВ «ЛКТ» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби і що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, а тому проведені операції по придбанню та реалізації товарів в лютому 2011 року маю ознаки нікчемності - спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме: Договір оренди нежилого приміщення №14/10 від 14 січня 2011 року розташованого за адресою: Львівська область, Жовківський район, м. Рава-Руська, вул. Проектна, 2; Договір оренди нежитлового приміщення від 01 серпня 2010 року, розташованого за адресою: м. Львів, вул. Городоцька, 357, Договір оренди №58м від 01 березня 2011 року; Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку ТОВ «ЛКТ» від 07 липня 2011 року за формою №1 ДФ.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.160, ст.ст. 195, ст. 196, ч.1 п.1 ст. 199, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -
Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28 липня 2011 року по справі №2а-6851/11/1370 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя С.І. Богаченко
Суддя В.Я. Качмар
Суддя О.І. Мікула
Повний текст ухвали вивотовлено 25.07.2014 року