Справа № 653/1167/14-ц
Провадження № 2/653/493/14
іменем України
"16" липня 2014 р. Генічеський районний суд Херсонської області в складі :
головуючого - судді Венглєвської Н.Б.
при секретарі - Мустафаєві Ф.А.
представника відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Генічеськ справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,
Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути на її користь з відповідача ОСОБА_3 борг за договором позики в сумі 50000 гривень та понесені судові витрати в сумі 500 гривень. В судове засідання позивачка ОСОБА_2 і представник позивача ОСОБА_4 в судове засідання не з"явилися, надала до суду письмову заяву про слухання справи у їх відсутності.В поданій позовній заяві позивачка ОСОБА_2 вказує, що 07 березня 2007 року відповідач ОСОБА_3 позичив у неї гроші в сумі 25000 гривень, які зобов"язався повернути до 01.08.2007 року. В підтвердження договору позики відповідач надав письмову розписку, яку написав в присутності свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, які в розписці підтвердили даний факт.По закінченню строку повернення боргу, відповідач борг не повернув. На її прохання про добровільну сплату боргу ОСОБА_3 запропонував передати їй за договором дарування у власність його квартиру АДРЕСА_1, на що вона погодилась. 11 липня 2007 року ОСОБА_3 передав їй квартиру за договором дарування, який був посвідчений державним нотаріусом Генічеської державної нотаріальної контори. 22 листопада 2007 року відповідач ОСОБА_3 повторно звернувся до неї з вимогою доплати грошових коштів за передану квартиру в сумі 25000 гривень, як доплата за квартиру. Грошові кошти в сумі 25000 гривень вона передала ОСОБА_3, в підтвердження отриманих коштів надав їй письмову розписку.Таким чином вона сплатила ОСОБА_3 за квартиру АДРЕСА_1 50000 гривень. Згодом, через два роки після укладення договору дарування ОСОБА_3 звернувся до суду з вимогою про визнання укладеного між ними договору дарування квартири недійсним.13.12.2010 року рішенням Генічеського районного суду Херсонської області договір дарування було визнано недійсним, і її було позбавлено права власності на квартиру, а квартиру повернуто ОСОБА_3 У зв"язку з визнанням договору дарування квартири недійсним, відповідач ОСОБА_3 зобов"язаний повернути їй позику,яка становить 50000 гривень. Оскільки зобов"язання по позикі відповідачем не виконуються у добровільному порядку, тому звернулася для примусового стягнення в судовому порядку суму боргу в сумі 50000 гривень та понесенні судові витрати в сумі 500 гривень -сплата судового збору, що підтверджується квитанцією банку про сплату.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з"явився, хоча належним чином був повідомлений судом про день, час і місце слухання справи.
Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні пред"явлені позовні вимоги до відповідача ОСОБА_3 не визнала, заперечувала у задоволенні позову, посилаючись на їх необгрунтованність. В обгрунтування своїх заперечень пояснила, що позивачка ОСОБА_2 звернулася з позовом про стягнення боргу з відповідача, посилаючись на те, що 50000 гривень, це сума боргу по договору позики. ОСОБА_3 не позичав грошові кошти у позивачки, між ними в 2007 році виникли правовідносини по обміну квартири, тому при вирішенні спору між сторонами необхідно застосовувати положення цивільного кодексу. За розпискою наданою позивачкою від 07.03.2007 року, яку нібито написав ОСОБА_3, що він отримав позику від позивачки 07.03.2007 року в сумі 25000 гривень, які зобов"язався повернути до 01.08.2007 року. Наслідком невиконання зобов"язання до договору позики сторонами обумовлено передачу позичальником квартири позикодавцю. За договором дарування від 11.08.2007 року ОСОБА_3 передав у дар ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1. Згідно розсписки від 22.11.2007 року ОСОБА_2 передала ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 25000 гривень у рахунок придбаної нею квартири. Згідно рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 22.09.2010 року договір дарування від 11.08.2007 року визнано недійсним та застосовано наслідки недійсності правочину. Оскільки при розгляді справи про визнання договору дарування недійсним рішення суду не встановлено, що ОСОБА_3 отримав кошти за квартиру, а також у зв"язку з тим, що договір дарування за своєю природою не передбачає передачу грошових коштів, тому вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 25000 гривень по розпизці від 22.11.2007 року є безпідставним та не підлягає задоволенню. Також не підлягає задоволенню стягнення грошових коштів в сумі 25000 гривень по розписці від 07.03.2007 року оскільки ОСОБА_3 ніяких грошових коштів у позивачки не позичав і не отримував. Крім того, просила застосувати строки давності при розгляді даного спору, оскільки позивачки звернулася до суду з порушенням строку захисту свого права. Позивачка дізналася про порушене право 13.12.2010 року після ухвалення рішення судом про визнання договору дарування недійсним, а з позовом вона звернулася 28.03.2014 року.Дана підстава з урахуванням інших є підставою для відмови в задоволення позову.
Суд вислухавши пояснення представника відповідача ОСОБА_1, дослідивши докази надані сторонами вважає встановленими наступні обставини і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 07 березня 2007 року відповідач у присутності свідків отримав від позивачки грошові кошти в сумі 25000 гривень, які зобов"язався повернути до 01 серпня 2007 року, що підтверджується розпискою від 07.03.2007 року. У зазначеній розписці міститься обов"язок у разі не повернення боргу в установленні строки питання вирішується у судовому порядку або на інших умовах домовленності сторін /обмін квартири позичальника/, а саме квартири АДРЕСА_1. 11 серпня 2007 року між сторонами було досягнуто згоди на укладення договору дарування вищезазначеної квартири, а 22 листопада 2007 року позивачка передала відповідачу ще 25000 гривень у рахунок оплати вартості квартири,про що відповідач написав розписку. Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 22.09.2010 року укладений між сторонами договір дарування визнано недійсним та припинено право власності позивачки на квартиру АДРЕСА_1, а борг позики, вказує позивачка не погашений їй, який становить 50000 гривень.Свої вимоги позивачки обгрунтовує вимогами ст.ст.1046,1047 ЦК України. У відповідності до ст.ст.1046,1047,1050 ЦК України за договором позики одна сторона /позикодавець/ передає у власність другій стороні /позичальникові/ грошові кошти або інші предмети, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов"язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої є якості.Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а коли позикодавцем є юридична особа- незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики,він зобов"язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 цього кодексу.У відповідності до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання. Суд вважає, що в судовому засіданні найшло своє підтвердження, що між сторонами виникли правідносини відповідно до договору позики, що підтверджується змістом розписки відповідача від 07.03.2007 року. Заперечення відповідача, що він не отримував від позивачки позику в сумі 25000 гривень, а вона була складена у зв"язку з домовленністю про обмін квартирами, суперечить змісту розписки, яка підписана відповідачем у присутності свідків. Відповідно до умов даної розписки відповідач прийняв на себе зобов"язання у разі не повернення боргу в сумі 25000 гривень вирішити питання на умовах договору сторін -обміну його квартири. Факт не повернення отриманих коштів по договору позики згідно розписки від 07.03.2007 року в сумі 25000 гривень найшов своє підтвердження в судовому засіданні. Після спливу строку повернення позики між сторонами виникли інші правовідносини, які вирішували порядок повернення позичених коштів відповідачем в сумі 25000 гривень, які на думку суду виходять за рамки їх відносини по договору позики. Розписка відповідача від 22.11.2007 року свідчить саме про це, а саме відповідач підтвердив, що отримав від позивачки 25000 гривень за квартиру, яка належить йому. З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що в судовому засіданні не найшло свого підтвердження, що відповідач повинен повернути позику позивачці в сумі 50000 гривень, оскільки позика становить лише 25000 гривень, що підтверджується розпискою від 07.03.2007 року. Розписка відповідача від 22.11.2007 року не підтверджує позику відповідача в сумі 25000 гривень. Оскільки позивачки заявила підставу стягнення суму боргу, яка виникла з договору позики, а інших підстав не заявила, а суд розглядає спір в межах заявленого позову, тому вважає, що він підлягає частковому задоволенню. Підстав застосування строків давності суд не вбачає, оскільки позов поданий в установлені законом строки.
Оскільки позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню, то відповідно до ст.88 ч.1 ЦПК України частковому стягненню підлягають понесені позивачем судові витрати, а саме в сумі 250 гривень /витрати на сплату судового збору/.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.1046,1047 ЦК України, ст.ст.10,11,60,88,212-215 ЦПК України , суд
Позов Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, прож.АДРЕСА_1, ІДН НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 борг позики в сумі 25000 гривень та понесені судові витрати в сумі 250 гривень, а всього 25250 гривень.
В іншій частині заявленого позову відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Херсонської області протягом десяти днів з моменту його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до Генічеського районного суду Херсонської області .
СУДДЯ: Н.Б. ВЕНГЛЄВСЬКА