24 липня 2014 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:
Головуючого судді: Бисага Т.Ю.
суддів: Дроботя В.В., Куштан Б.П.
при секретарі: Саваріна Т.І.
за участю : ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 13 травня 2014 року по цивільній справі за позовом представника ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,-
У березні 2014 року представник позивача ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_4 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.
Позовні вимоги мотивує тим, що 09 липня 1988 року між його довірителем та відповідачкою було укладено шлюб, який зареєстрований у виконкомі Стужицької сільської ради Великоберезнянського району за актовим записом №7. Від шлюбу народився син, який є вже неповнолітнім. Зазначає, що шлюб існує тільки формально, оскільки з відповідачкою жодних сімейних відносин не підтримує, кожен має свій життєвий шлях. Крім того, близько одного року ОСОБА_4 проживає в Російській Федерації, з відповідачкою не спілкується й має намір залишитися там на постійне місце проживання. За таких обставин просив шлюб розірвати.
Рішенням Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 13 травня 2014 року позов задоволено.
Шлюб, зареєстрований між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 09 липня 1988 року за записом №7 у виконкомі Стужицької сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області - розірвано.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідачка подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, якою просить скасувати рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 13 травня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Вимоги апелянта мотивовані тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення необґрунтовано з порушеннями норм матеріального та процесуального права, а саме - позов від імені ОСОБА_4 подано його представником, що є неприпустимим.
В судовому засіданні представник апелянтки апеляційну скаргу підтримав.
Представник ОСОБА_4 ОСОБА_5 проти задоволення скарги заперечив.
Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні, колегія приходить до наступного висновку.
Як встановлено в судовому засіданні - між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений шлюб, який зареєстрований у виконавчому комітеті Стужицької сільської ради Великоберезнянського району Закарпатської області за актовим записом №7.
Відповідно до п.1 ст. 110 СК України, позов розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
У пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" зазначено лише, що розірвання шлюбу судом відбувається за позовом одного із подружжя відповідно до ст. 110 СК України.
Заборона подання позовної заяви про розірвання шлюбу представником одного з подружжя, що чітко випливає із ч. 1 ст. 110 СК України та із самої суті спору, не виключає участі представника сторін, насамперед позивача у розгляді справи про розірвання шлюбу.
Представник позивача не може сам підписати позовну заяву про розірвання шлюбу. Але представник може представляти позивача чи відповідача.
За відсутності позивача не можна ні з'ясувати повною мірою обставини життя подружжя, ні вжити заходів до їхнього примирення.
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 роз'яснює, що сімейне законодавство не передбачає можливості розірвання шлюбу представником одного з подружжя або їх обох за довіреністю останніх, а правила ЦК про представництво, довіреність і доручення на ці правовідносини не поширюються.
Якщо в процесі бере участь лише представник одного, або обох з подружжя без особистої участі фізичних осіб, суд не зможе з'ясувати багато питань, які, на думку Пленуму Верховного суду України, необхідно враховувати, уникаючи формалізму.
Як вбачається з матеріалів справи, позов до суду був поданий представником позивача ОСОБА_5
Отже суд, першої інстанції повинен був повернути позовну заяву, особі яка зазначена у позові як позивач, разом із усіма доданими до неї документами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи та суперечать матеріальному закону.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, - задовольнити.
Рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 13 травня 2014 року - скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким в задоволенні позову представника ОСОБА_4 - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його постановлення і може бути оскаржене на протязі двадцяти днів з дня набрання ним законної сили в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги.
Головуючий
Судді