Справа № 369/5104/14-п Головуючий у І інстанції Лисенко Владислав Вікторович
Провадження № 33/780/568/14 Доповідач у 2 інстанції Левчук
Категорія 147 25.07.2014
Іменем України
25 липня 2014 року м. Київ
Апеляційний суд Київської області у складі:
судді судової палати з розгляду кримінальних справ Левчука О.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2014 року,
Постановою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2014 року, якою
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Києва, пенсіонера, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 36 (тридцять шість) гривень 54 копійки в дохід держави.
Відповідно до постанови, 21 квітня 2014 року о 02 годині 20 хвилин, в м. Києві, по вул. Кільцева дорога, 18, ОСОБА_2 керував автомобілем марки «HYUNDAI TUCSON», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився в Київській міській наркотичній клініці «Соціотерапія» за адресою: м. Київ, пр.-т. Визволителів, 6.
Своїми діями ОСОБА_2 порушив п 2.9 Правил дорожнього руху України і здійснив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_2 заявлене клопотання про поновлення строку на подачу апеляційної скарги, оскільки справа була розглянута у його відсутність, і він належним чином не був повідомлений про час та місце розгляду справи.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій вказує на необхідність зміни постанови суду, оскільки вона винесена без всебічного і об'єктивного з'ясування всіх обставин справи. Зазначає, що судом не було з'ясовано наявність пом'якшуючих обставин, якими є щире каяття, визнання вини у вчиненому правопорушенні. Також вказує на те, що позбавлення права керування транспортним засобом ставить його в скрутне матеріальне становище, оскільки це є його основний спосіб заробітку і матеріального забезпечення. Тому просить постанову змінити, наклавши на нього стягнення у вигляді штрафу.
Крім того вважає, що суд безпідставно та без належного мотивування, обрав відносно нього максимальне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Правопорушник ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав свою апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на її подачу.
Вивчивши матеріали адміністративного правопорушення та перевіривши доводи апеляції, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи її розгляд був проведений у відсутності ОСОБА_2 Наведені апелянтом причини пропуску строку на подачу апеляційної скарги визнаються судом поважними, внаслідок чого суд приходить до висновку про необхідність поновлення даного строку.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованими
та не оспорюються апелянтом.
Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч.1 ст.130 КУпАП є правильною.
Суддя дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, однак при вирішенні питання про накладення стягнення, допустив помилку, призначивши максимальне стягнення.
Відповідно до ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. Цих вимог закону при накладенні на ОСОБА_2 стягнення дотримано не було.
Так, суддею не було враховано особу правопорушника, обставини, що пом'якшують відповідальність, зокрема те, що ОСОБА_2 щиро розкаявся, раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, його робота пов'язана з використанням транспортного засобу і позбавлення права керування транспортними засобами погіршить його матеріальне становище.
Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що накладене на ОСОБА_2 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами не буде сприяти досягненню вказаній у ст.23 КУпАП меті адміністративного стягнення у зв'язку із своєю суворістю.
В конкретному випадку на ОСОБА_2 може бути накладене адміністративне стягнення у виді штрафу.
У зв'язку із цим, постанова судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2014 року підлягає зміні в частині накладеного адміністративного стягнення шляхом його пом'якшення до штрафу у розмірі, визначеному ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -
Поновити строк на апеляційне оскарження ОСОБА_2.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 червня 2014 року щодо ОСОБА_2 змінити в частині стягнення.
Накладене на ОСОБА_2 стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки - змінити.
Накласти на ОСОБА_2 адміністративне стягнення у розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає суму 4250 (чотири тисячі двісті п'ятдесят) гривень.
В іншій частині постанову судді Києво-Святошинського районного суду Київської області - залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя: (підпис) О.Д. Левчук