Справа № 1-35/11 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/780/660/14 Доповідач у 2 інстанції Левчук
Категорія 24 22.07.2014
Іменем України
22 липня 2014 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Славутицького міського суду Київської області від 19 червня 2014 року якою відмовлено в задоволенні заяви про відстрочку виконання вироку у виді штрафу щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Фастова, Київської області, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
- засудженого вироком Славутицьким міським судом Київської області від 09.12.2011 року за ч. 3 ст. 212 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі, з позбавленням його права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 (три) роки з конфіскацією всього майна, яке є власністю ОСОБА_7 ;
- за ч. 2 ст. 366 КК України на 2 (два) роки позбавлення волі, з позбавленням його права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 2 (два) роки.
- На підставі ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_7 за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, з позбавленням його права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно - розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 (три) роки з конфіскацією всього майна, яке є власністю ОСОБА_7
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винним та засуджено, за те, що він перебуваючи на посадах директора ПП ,,Фобос Оптимум” та ТОВ ,,Омега Гранд”, маючи на меті ухилення від сплати податків, за попередньою змовою з ОСОБА_8 та іншими невстановленими особами, шляхом штучного зменшення податкових зобов'язань по ПДВ та приховування об'єкту оподаткування за період з травня 2006 року по жовтень 2008 року, у податковій звітності фінансово-господарські операції відобразив частково, вніс неправдиві відомості про відсутність у підприємств податкових зобов'язань по ПДВ, надав їх податковій інспекції, чим вчинив службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки та не сплатив податок на додану вартість у розмірі 33 554 906 грн., що перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян більш ніж у 5 000 разів, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах, тобто вчинив умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності за попередньою змовою групою осіб, і такі дії призвели до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах. Крім того, ОСОБА_7 , являючись службовою особою, в період з 19.06.2006 року по 20.11.2008 року, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 та іншими невстановленими слідством особами, вніс неправдиві дані про відсутність податкових зобов'язань з податку на додану вартість до офіційних документів державної податкової звітності-податкових декларацій з ПДВ ПП ,,Фобос Оптимум” з податку на додану вартість за травень, червень, липень, серпень, вересень, листопад, грудень 2006 року, січень, лютий, березень, квітень, жовтень, листопад, грудень 2007 року, січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2008 року, чим вчинив службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді несплаченого до Державного бюджету України податку на додану вартість у сумі 33 554 906 грн., що перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян більш ніж в 250 разів.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 19 травня 2014 року вирок Славутицького міського суду Київської області від 09 грудня 2011 року щодо ОСОБА_7 , в частині його засудження за ч. 2 ст. 366 КК України скасувано, а справу в цій частині - закрито, у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
В частині засудження ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 212 КК України вирок змінено.
ОСОБА_7 визнано засудженим за ч. 3 ст. 212 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі двадцяти п'яти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян (425 000) гривень, з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк 3 (три) роки та конфіскацією майна, яке є його власністю.
Виключено із резолютивної частини вироку посилання про призначення ОСОБА_7 покарання з застосуванням ст. 70 КК України.
Під час виконання вироку ОСОБА_7 звернувся до Славутицького міського суду Київської області з заявою в якій просив відстрочити виконання вироку.
Ухвалою Славутицького міського суду Київської області від 19 червня 2014 року, у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про відстрочення виконання вироку у частині покарання у вигляді штрафу відмовлено.
Не погоджуючись с даним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_7 подав апеляцію в якій ставиться питання про скасування на його думку незаконного рішення та постановлення ухвали апеляційною інстанцією про відстрочку виконання вироку суду в частині сплати штрафу, також ставиться питання про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2014 році» від 06.05.2014 року, що не було предметом розгляду справи, рішення яке він оскаржує в апеляційному порядку.
Обґрунтовуючи свої вимоги посилається на ті обставини, що відповідно до частини 4 ст. 53 КК України розмір штрафу, з урахуванням майнового стану особи може бути призначений із розстрочкою виплат певними частинами строком до одного року на підставі ст. 405 КПК України (в редакції 1960 року).
Крім того в апеляції посилається на вимоги ст. 84 КК України та ст. 408 КПК України регулюючої порядок розгляду подання про звільнення від покарання за хворобою.
Вважає посилання суду першої інстанції на ст. 536 КПК України (в редакції 2012 року) помилковим.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_7 , який підтримав апеляційні вимоги, прокурора, вважаючого апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, дослідивши матеріали кримінальної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Залишаючи заяву ОСОБА_7 про відстрочку виконання вироку у виді штрафу без задоволення суд обґрунтовано дійшов до даного висновку, посилаючись на вимоги статей 536-539 КПК України (в редакції 2012 року), дав оцінку доводам зазначеним в заяві ОСОБА_7 .
Суд також навів коло осіб засуджених, щодо яких може бути відстрочено виконання вироку, в перелік яких ОСОБА_7 не входить.
Отже, відмовляючи в задоволенні ОСОБА_7 у відстрочці виконання вироку, суд керувався вимогами діючого процесуального та матеріального законодавства.
В апеляції ОСОБА_7 послався на не діючі норми КПК України, в тому числі на ст. 405 КПК України (в редакції 1960 року), яка виключена на підставі Закону №2670 - ІІІ (2670 - 14 від 12.07.2001 року).
Що стосується його доводів про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2014 році) від 06.05.2014 року, то дане питання не було предметом розгляду в суді першої інстанції, а тому знаходиться за межами апеляційного розгляду і з цих підстав також не підлягають задоволенню.
Порушень, які тягнуть за собою скасування ухвали суду з мотивів, зазначених в апеляційній скарзі апеляційною інстанцією не виявлено.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Славутицького міського суду Київської області від 19 червня 2014 року щодо нього, якою відмовлено у відстрочці виконання вироку у виді штрафу - без зміни.
Судді:
______(підпис)______ _____(підпис)_____ _____(підпис)______
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4