Справа № 183/4691/14
№ 1-кп/183/440/14
іменем України
25.07.2014 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретаря ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
в присутності обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду кримінальне провадження відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянина України, солдата військової частини НОМЕР_1 , одруженого, що має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.407 КК України,-
25 березня 2014 року наказом № 63 командира військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду водія інженерно-саперної роти військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується в АДРЕСА_2 .
Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем відповідно до вимог ст. ст. 9,11,12,127,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України зобов'язаний суворо дотримуватись у своїй службовій діяльності вимог законів України, Статутів Збройних Сил України, бути взірцем виконання службового обов'язку.
30 квітня 2014 року так і в подальшому солдат ОСОБА_4 , усвідомлюючи характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , умисно, самовільно залишив місце служби, службові обов'язки не виконував, час проводив на власний розсуд в АДРЕСА_1 , не приймаючи мір для повернення до військової частини НОМЕР_1 , та про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв.
24 червня 2014 року солдат ОСОБА_4 повернувся до військової частини НОМЕР_1 та заявив про себе.
Таким чином, в період з 30 квітня 2014 року по 24 червня 2014 року солдат ОСОБА_4 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 та ухилився без поважних причин від проходження служби тривалістю понад один місяць.
Дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.3 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини без поважних причин тривалістю понад один місяць.
Обвинувальний акт надійшов до Новомосковського міськрайонного суду з угодою про визнання винуватості, відповідно до якої під час досудового розслідування підозрюваний повністю визнав свою вину у вчиненому правопорушенні, взяв зобов'язання беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні, сприяти розслідуванню кримінального правопорушення, прокурор та підозрюваний узгодили покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі строком на 2 роки, з застосуванням вимог ст. 75 КК України, зі звільненням обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік.
В підготовчому судовому засіданні прокурор висловив думку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості та призначення узгодженого між ними покарання.
У обвинуваченого в підготовчому судовому засіданні з'ясовані всі питання, визначені ст. 474 КПК України та роз'яснені наслідки укладення та затвердження угоди, відповідно до п.1 ч.1 ст. 473 КПК України.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, угода відповідає вимогам КПК України та закону.
Таким чином, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 є встановленою, його дії належить кваліфікувати за ч.3 ст. 407 КК України, як самовільне залишення військової частини без поважних причин тривалістю понад один місяць.
При призначенні покарання суд вважає за необхідне призначити узгоджену між сторонами міру покарання.
При цьому суд враховує, що обвинувачений раніше не був судимий, за місцем проживання та за місцем служби характеризується позитивно, скоїв злочин, який відноситься до категорії середньої тяжкості, обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено. Обставиною, що пом'якшує покарання визнається щире каяття обвинуваченого та активне сприяння розкриттю злочину, тому з урахуванням визнання вини обвинуваченим, суд вважає за можливе призначити йому покарання без ізоляції від суспільства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376, 475 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 407 КК України.
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 09 липня 2014 року між прокурором Дніпропетровської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України та підозрюваним ОСОБА_4 .
Призначити ОСОБА_4 покарання за ч.3 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати засудженого ОСОБА_4 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи.
Копію вироку вручити засудженому негайно.
Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд протягом 30 днів лише з підстав, передбачених ч.3 ст. 394 КПК України.
Суддя ОСОБА_1