21 липня 2014 р.Справа № 530/464/14-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Рєзнікової С.С.
Суддів: Бегунца А.О. , Старостіна В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Зінківського районного суду Полтавської області від 18.06.2014р. по справі № 530/464/14-а
за позовом ОСОБА_1
до Зіньківської міської ради , секретаря Зіньківської міської ради Загорулька Сергія Васильовича
про зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Зінківського районного суду Полтавської області з позовом до Зіньківської міської ради, Загорулька Сергія Васильовича, в якому просив суд:
- визнати протиправними дії та бездіяльність з боку Зіньківської міської ради Полтавської області, секретаря міської ради Загорулька Сергія Васильовича щодо відмови в задоволенні запиту на надання публічної інформації;
- зобов'язати секретаря міської ради Загорулька Сергія Васильовича надати відповідь на інформаційний запит.
Постановою Зінківського районного суду Полтавської області від 18.06.14 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Зіньківської міської ради, секретаря Зіньківської міської ради Загорулька Сергія Васильовича про зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
У відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що протягом 2012 року громадянин ОСОБА_1 в усному порядку звертався до міської ради, з тим, щоб йому, згідно ст. 158 Житлового кодексу Української РСР, Виконавчий комітет Зіньківської міської ради Полтавської області зареєстрував договір найму жилого приміщення в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який він бажав укласти із наймодавцем - своїм сином, ОСОБА_3, який є власником вищезазначеного будинку. Але йому було відмовлено у реєстрації договору найму житлового приміщення, у зв'язку з тим, що договір було подано в одному примірнику та з тим, що Зіньківська міська рада не дійшла висновку про дійсність підпису ОСОБА_3 та його добровільну згоду на укладення вищезазначеного договору, як того вимагає п.3 ст. 203 Цивільного кодексу України.
З таким проханням ОСОБА_1 звертався не одноразово. На всі запити на інформацію Зіньківською міською радою Полтавської області було надано відповіді у визначений законодавством термін, що підтверджується матеріалами справи.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюване рішення прийняте відповідачем обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх положень законодавства, обставин даної справи та на підставі усіх матеріалів, які мають значення для конкретної ситуації, а, отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, вищезазначений договір найму житла на час розгляду справи у суді першої інстанції виконавчим комітетом Зіньківської міської ради Полтавської області зареєстрований у відповідності до вимог чинного законодавства. Тому питання не проведення виконкомом міської ради реєстрації договору найму житла вичерпалось.
У своїх позовних вимогах позивач ставить правову вимогу про те, щоб визнати відмову в задоволенні запиту на інформацію секретаря Зіньківської міської ради Загорулька С.В. протиправною та такою, що порушує чинне законодавство. Позивачем не конкретизовано, на який саме запит, якого змісту та від якої дати його подання. Позивач, вважаючи, що інформація, яку він запитував, відноситься до публічної інформації, не звернув увагу на те, що, відповідно до ст. 1 Закону України «В доступ до публічної інформації», публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядник публічної інформації, визначених цим Законом.
Запитувана інформація, згідно ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», не відноситься до публічної, тому що вона не задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях. Вона не створена і не отримана в процесі виконання Виконавчим комітетом Зіньківської міської ради Полтавської області своїх обов'язків.
У разі невідповідності змісту запиту вимогам Закону України "Про доступ до публічної інформації" та наявності підстав для опрацювання його відповідно до Законів України "Про звернення громадян" чи "Про надання безоплатної правової допомоги" приймається відповідне рішення, про що здебільшого повідомляється запитувача. Тобто розпорядник інформації для підготовки відповіді застосовує той закон, який є найбільш прийнятним у кожному конкретному випадку. Тому на основі цього ОСОБА_1 було відмовлено в отриманні інформації у відповідності із Законом України «Про звернення громадян».
Відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 30.09.2013 року № 11 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації"», суду під час розгляду справ необхідно насамперед визначати, чи запитувана інформація є публічною, з урахуванням вищеперерахованих ознак та законодавчого визначення поняття публічної інформації (стаття 1 Закону).
Якщо запит про надання публічної інформації є фактично зверненням (заявою, клопотанням) про надання інформації згідно із Законом України "Про звернення громадян", то в такому разі суду необхідно відмовляти в задоволенні позову щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників публічної інформації. Тобто суд, встановивши, що розпорядник публічної інформації правильно класифікував зміст звернення, відмову в задоволенні позову і мотивувати саме відсутністю у діях відповідача лише порушення заявника на одержання публічної інформації.
Суд також повинен відмовляти в задоволенні позову, який пред'явлено з вимогою щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників публічної інформації щодо її ненадання, якщо під час судового розгляду буде встановлено, що позивач зажадав у відповідача інформацію відповідно до законів України "Про інформацію", "Про звернення громадян" тощо з підстав, що право позивача на отримання публічної інформації не порушено.
Позивач ОСОБА_1 звертався до Прокуратури Зіньківського району з приводу порушення його прав міською радою щодо не надання публічної інформації на його запити. Прокуратурою порушень чинного законодавства при перевірці даного факту виявлено не було.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх положень законодавства, обставин даної справи та на підставі усіх матеріалів, які мають значення для конкретної ситуації, а, отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.
Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 18.06.14 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Зінківського районного суду Полтавської області від 18.06.2014р. по справі № 530/464/14-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С.
Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Старостін В.В.