15 липня 2014 р. Справа № 654/4465/13-а
Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Охтень А.А.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючогосудді -Семенюк Г.В.
судді - Потапчук В.О.
судді - Коваль М.П.
при секретаріПолянській А.М.
за участю сторін:
Представник позивачаОСОБА_5 (довіреність)
Представник 3-ої особиОСОБА_6 (довіреність)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на Постанову Голопристанського районного суду Херсонської області від 30 жовтня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_8 до Херсонського державного бюро технічної інвентаризації, третя особа: ОСОБА_7 про зобов'язання скасувати запис про реєстрацію прав власності на нерухоме майно, -
встановиЛА:
Позивач звернувся до Голопристанського районного суду Херсонської області з позовом до Херсонського державного бюро технічної інвентаризації, третя особа: ОСОБА_7 про зобов'язання скасувати запис про реєстрацію прав власності на нерухоме майно.
Постановою Голопристанського районного суду Херсонської області від 30 жовтня 2013 року визнано незаконними дії реєстратора Херсонського державного бюро технічної інвентаризації стосовно внесення запису № 29367759 від 31.12.2009 року про реєстрацію прав власності ОСОБА_7 на гараж, розміром 3,0 * 5,0 м, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Зобов'язано Херсонське державне бюро технічної інвентаризації скасувати запис № 29367759 від 31.12.2009 року про реєстрацію прав власності ОСОБА_7 на гараж, розміром 3,0 * 5,0 м, розташований за адресою: АДРЕСА_1.
ОСОБА_7 не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Голопристанського районного суду Херсонської області від 30 жовтня 2013 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволені вимог позивача відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, 3-особа зазначає, що судом першої інстанції під час розгляду справи не було досліджено усі обставини справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне:
Судом першої інстанції встановлено, що нерухоме майно нежитлове приміщення, а саме гараж, площею 3,0 * 5,0 м за адресою: АДРЕСА_1, 31.12.2009р., було зареєстровано комунальним підприємством "Херсонським державним бюро технічної інвентаризації" на праві власності за ОСОБА_7 за реєстраційним номером 29367759 на підставі рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 16.12.2009 року.
Відповідно до ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області за апеляційною скаргою міськради 30.03.2010 року рішення Голопристанського районного суду від 16.12.2009 року скасовано.
Постановою Голопристанського районного суду Херсонської області від 30 жовтня 2013 року визнано незаконними дії реєстратора Херсонського державного бюро технічної інвентаризації стосовно внесення запису № 29367759 від 31.12.2009 року про реєстрацію прав власності ОСОБА_7 на гараж, розміром 3,0 * 5,0 м, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Зобов'язано Херсонське державне бюро технічної інвентаризації скасувати запис № 29367759 від 31.12.2009 року про реєстрацію прав власності ОСОБА_7 на гараж, розміром 3,0 * 5,0 м, розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Як на задоволення позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що на момент розгляду справи ні відповідач, ні представник третьої особи не довели, що рішення Голопристанського районного суду від 16.12.2009 року, що стало підставою для реєстрації прав власності ОСОБА_7 на гараж, набрало законної сили на час здійснення спірної реєстрації, або чинне на теперішній час. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на настпне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з абзацом другим статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» № 1952-ІV від 01.07.2004р., державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.
Стаття 8 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлює повноваження органу державної реєстрації прав, відповідно до якої орган державної реєстрації прав: проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації; забезпечує ведення Державного реєстру прав; надає інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом; забезпечує облік безхазяйного нерухомого майна; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно з вимогами ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, зокрема є правочини та рішення суду, що набрали законної сили.
Пунктами 1.1. та 1.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 року, яке було чинне на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що це Тимчасове положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно визначає порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні і спрямоване на забезпечення визнання та захисту цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна, активізації інвестиційної діяльності. Державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
Згідно пункту 3.1. вказаного Тимчасового положення, момент прийняття заяви розпочинається розгляд реєстратором заяви та доданих до неї документів. Реєстратор: установлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на об'єкт нерухомості, інших підстав для відмови в реєстрації прав; перевіряє договори, які відповідно до чинного законодавства України не були нотаріально посвідчені; приймає рішення про реєстрацію прав власності чи про відмову в реєстрації прав власності; дає витяги з Реєстру прав або відмовляє у наданні таких витягів. У своїх діях реєстратор керується виключно чинним законодавством України.
Як вибачається з матеріалів справи, рішення Голопристанського районного суду Херсонської області на підставі якого була проведена реєстрація права власності за ОСОБА_7 за реєстраційним номером 29367759 було прийнято 16.12.2009 року.
Відповідно до ст. 223 Цивільно-процесуального кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне
оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк,
встановлений статтею 294 цього Кодексу, рішення суду набирає
законної сили після закінчення цього строку. У разі подання
апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Станом на 31.12.2009 року, коли було здійснено запис про реєстрацію права власності на нерухоме майно, заява про апеляційне оскарження не подавалася, а отже рішення набрало законної сила 27 грудня 2009 року. Заява про поновлення строку апеляційного оскарження була подана 18 січня 2010 року, тобто через місяць після прийняття рішення.
Отже, здійснюючи запис про право власності на нерухоме майно, реєстратор вчинив дії у відповідності до п. 10 Переліку правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна, який є додатком 1 до пункту 2.1. Тимчасового положення про порядку реєстрації прав власності на нерухоме майно (станом на 31.12.2009 р.), відповідно до якого рішення суду є правовстановлювальним документом для такої реєстрації, і жодним чином не порушив діючого законодавства, правомірно вчинив усі дії по такій реєстрації.
Згідно зі ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З огляду на вищевикладене, а також з врахуванням Рішення Голопристанського районного суду Херсонської області від 16.12.2009 року позивач не надав до суду доказів незаконності дій реєстратора Херсонського державного бюро технічної інвентаризації стосовно внесення запису № 29367759 від 31.12.2009 року про реєстрацію прав власності ОСОБА_7 на гараж, розміром 3,0 * 5,0 м, розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_8 про зобов'язання скасувати запис про реєстрацію прав власності на нерухоме майно належним чином не обґрунтовані, не підтверджені наявними у справі матеріалами та задоволенню не підлягають.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_7, - задовольнити.
Постанову Голопристанського районного суду Херсонської області від 30 жовтня 2013 року по справі № 654/4465/13-а, - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог ОСОБА_8, - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Постанову складено у повному обсязі - 16 липня 2014 року.
Головуючийсуддя Г.В. Семенюк
суддя В.О. Потапчук
суддя М.П. Коваль