33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
16 липня 2014 року Справа № 918/9/14
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Дужич С.П.
судді Крейбух О.Г. ,
судді Мамченко Ю.А.
при секретарі Ткач Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - Дудченко С.М. (довіреність №132 від 25.12.2013р.)
відповідача - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Рівненської області від 13 травня 2014 року у справі №918/9/14 (суддя Торчинюк В.Г.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
про стягнення в сумі 63 130 грн. 54 коп.
Судом роз'яснено представнику позивача права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.
13 травня 2014 року, рішенням господарського суду Рівненської області було частково задоволено позов ПАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" до ФОП ОСОБА_3 та стягнуто з відповідача на користь позивача 50000,00 грн. - помилково перерахованих коштів та 362,65 грн. - судового збору і відмовлено в частині стягнення 3819,46 грн. - 3% річних та 9311,78 грн. - штрафних санкцій за користування чужими коштами.
Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та припинити провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України вважаючи, що прийняті судом висновки не відповідають обставинам справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки вже існує рішення господарського суду Рівненської області між тими самими сторонами з тим самим предметом та підставами позову, яке набрало законної сили. ПАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" повторно посилається на ті ж самі обставини та надає ті ж докази, що і у справі №918/1487/13, позовні вимоги якої, на його думку є аналогічні.
Позивач у своєму відзиві на апеляційну скаргу вважає дане рішення таким, що прийняте у чіткій відповідності з нормами матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки у справі №918/1487/13 та у даній справі різні підстави та позовні вимоги. Зазначає, що у справі №918/1487/13 позовними вимогами являється стягнення коштів по Договору поставки №247 від 05 листопада 2005 року, а в справі №918/9/14 - вимога позову є повернення помилково сплачених коштів, а тому вимога відповідача про припинення провадження безпідставна.
27 червня 2014 року, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено її розгляд на 16 липня 2014 року.
У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу і просить відмовити в її задоволенні, а рішення господарського суду Рівненської області залишити без змін.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча і був завчасно повідомлений про час і місце судового розгляду, на що вказує повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення. Заяв про відкладення судового засідання не надходило.
Враховуючи вимоги ст.ст. 101, 102 ГПК України про межі та строки перегляду справи в апеляційній інстанції, а також те, що сторони по справі належним чином повідомлені про час і місце розгляду апеляційної скарги, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності представника відповідача.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила, що:
ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" є правонаступником ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" та його філій, що було засноване наказом міністра транспорту України №746 від 30 жовтня 2001 року шляхом перетворення ДП "Київ-Дніпровське МППЗТ" у ВАТ згідно до Указу Президента України №210/93 "Про корпоратизацію підприємств" від 15 червня 1993 року. (а.с.16-22).
02 листопада 2005 року, між ФОП ОСОБА_3, як постачальником, та ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" в особі філії "Укрпромтранспостач", як покупцем, було укладено Договір поставки товару №247, згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар у кількості та асортименті відповідно до специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно оплатити його відповідно до умов даного Договору. (а.с.16-17)
Згідно п. 7.1 Договору, даний договір діє до 31 грудня 2008 року або до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
08, 10 та 20 червня 2011 року, позивачем, платіжними дорученнями, відповідно, №4721 - на суму 20,00 тис. грн., №4722 - на суму 20,00 тис. грн. та №4804 - на суму 10,00 тис. грн., було перераховано відповідачу кошти на загальну суму 50 000,00 грн. з призначенням платежів "оплата за вироби з деревини згідно рахунку №20 від 08 червня 2011 року", що вбачається з банківської виписки. (а.с.32)
Відповідач своїх зобов'язань щодо поставки товару не виконав, у зв'язку з чим 02 серпня 2012 року, позивач направив відповідачу з лист-претензією №244 з вимогою поставити товар на перераховані 50 000,00 грн. або повернути сплачені кошти. (а.с.30)
25 жовтня 2012 року, листом №17 відповідач повідомив позивача, що у зв'язку з особливостями здійснення господарської діяльності він не мав можливості здійснити поставку товару згідно Договору №17 від 16 листопада 2005 року, однак з метою погашення дебіторської заборгованості зобов'язався допоставити товар. (а.с.39)
11 березня 2013 року, наказом міністра Мінінфраструктури України №148 "Про ліквідацію філії "Укрпромтранспостач" ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ"" та наказом голови правління ПАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" №97 "Про ліквідацію філії "Укрпромтранспостач" від 12 березня 2013 року було ліквідовано зазначену філію. (а.с.23-24)
16 липня 2013 року, позивач звернувся до відповідача з вимогою №2933 про повернення, протягом 5 днів з дня отримання даної вимоги, 50 000,00 грн., перерахованих ним 08 червня 2011 року у якості попередньої оплати за поставку виробів з деревини. (а.с.27) Дана вимога була отримана відповідачем, проте залишена без задоволення.
25 липня 2013 року, листом №17 відповідач повідомив позивача про те, що в період 2009-2010 років ним була виконана поставка метало пластикових вікон на Джанкойське МППЗТ на суму 119,00 тис. грн., оформлення цих документів поставки проходило через філію "Укрпромпостач", а тому перераховані кошти у розмірі 50000,00 грн. є боргом за дану поставлену продукцію, тому вважає, що договірні зобов'язання перед філією "Укрпромпостач" ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" були виконані у повному обсязі, і борг у розмірі 50000,00 грн. відсутній. (а.с.29)
25 вересня 2013 року, ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" звернулось до господарського суду Рівненської області із позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_3 66 050,00 грн., де 50 000,00 грн. - заборгованості з попередньої оплати за Договором поставки товару №247 від 02 листопада 2005 року, а також 2500,00 грн. - 5% штрафу та 10 050,00 грн. - пені.
09 грудня 2013 року, рішенням господарського суду Рівненської області, у справі №918/1487/13, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 19 червня 2014 року, було відмовлено у задоволенні позову ПАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" до ФОП ОСОБА_3 про стягнення в сумі 66 050,00 грн. у зв'язку з тим, що договірні зобов'язання між сторонами припинились внаслідок закінчення дії Договору поставки товару №247 та повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
09 січня 2014 року, ПАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовом до ФОП ОСОБА_3 про стягнення помилково перерахованої суми коштів у розмірі 61130,54 грн., з яких 50 000,00 грн. - попередньої оплати, 3819,46 грн. - 3% річних та 9311,08 грн. - штрафних санкцій за користування чужими грошима. (а.с.3-5)
13 травня 2014 року, рішенням господарського суду Рівненської області даний позов було частково задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача 50000,00 грн. - помилково перерахованих коштів, 362,65 грн. - судового збору і відмовлено в частині стягнення 3819,46 грн. - 3% річних та 9311,78 грн. - штрафних санкцій за користування чужими коштами.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.
Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.
Захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в суді кожна особа вправі здійснювати шляхом звернення з позовом, предмет якого або кореспондує із способами захисту, визначеними у ст. 16 ЦК України, договором або іншим законом.
Відповідно до ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Приписами ч.1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно банківських виписок від 08, 10 та 20 червня 2011 року (а.с.32) позивач здійснив ФОП ОСОБА_3 попередній перерахунок коштів на суму 50 000,00 грн. за позадоговірну поставку продукції.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідач своїх зобов'язань щодо поставки товару не виконав, у зв'язку з чим позивач направив відповідачу 02 серпня 2012 року претензією №244 та 16 липня 2013 року вимогу №2933 про повернення перерахованих ним коштів попередньої оплати на загальну суму 50000,00 грн. за поставку виробів з деревини, які були отримані відповідачем, але залишені без задоволення. (а.с.27, 30)
Як вірно зазначено судом першої інстанції, ПАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" звернулось до суду із позовом про стягнення з відповідача помилково перерахованих коштів у розмірі 50 000,00 грн., а також 3% річних та штрафних санкцій за користування чужими коштами, посилаючись на приписи ст. 1212 ЦК України.
Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Як вбачається із зазначеної статті, однією із підстав її застосування є відсутність правової підстави набуття майна винною стороною.
Колегія суддів вважає, що дані кошти в розмірі 50 000,00 грн. були безпідставно отримані відповідачем, оскільки жодних господарських зобов'язань між сторонами на момент перерахунку даних коштів не існувало і відповідачем не надано доказів, що ним було здійснено поставку виробів з деревини на вказану суму.
Посилання відповідача на те, що кошти в сумі 50 000,00 грн. були перераховані позивачем в якості заборгованості за Договором №247 від 02 листопада 2005 року за поставлений ним товар, згідно видаткових накладних №18 від 18 березня 2008 року; №9 від 20 травня 2008 року; №17 від 13 серпня 2008 року; №19 від 16 вересня 2008 року; та виконані роботи проведених за актом виконаних робіт №9 від 02 грудня 2008 року (а.с.112-114) колегією суддів оцінюється критично, оскільки призначення даних коштів, згідно платіжних доручень (№4721 - від 08 червня 2011 року, №4722 - від 10 червня 2011 року та №4804 - 20 червня 2011 року) - оплата за вироби з деревини згідно рахунку №20 від 08 червня 2011 року. (а.с.32)
Крім того, господарський суд Рівненської області, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ПАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" до ФОП ОСОБА_3 про стягнення 66 050,00 грн. по справі №918/1487/13, у своєму рішенні, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12 лютого 2014 року та постановою Вищого господарського суду України від 19 червня 2014 року, зазначив, що дія Договору поставки товару №247 від 02 листопада 2005 року припинились внаслідок закінчення строку на який він укладався та у зв'язку з повним виконанням сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Відповідно до ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини.
Таким чином, відповідач, як особа яка набула кошти у розмірі 50 000,00 грн. без достатньої правової підстави зобов'язана повернути їх позивачу, а тому позовні вимоги ПАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" про витребування зазначених коштів від ФОП ОСОБА_3 відповідають чинному законодавству і підлягають задоволенню.
Позивач, також, просив стягнути з відповідача на свою користь 3 819,46 грн. - 3% річних та 9 311,08 штрафних санкцій за користування чужими коштами.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до п.6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Проте, згідно роз'яснень в п.5.2. постанови пленум Вищого господарського суду України №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17 грудня 2013 року, зазначається, що обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає, зокрема, у випадку повернення безпідставно отриманих коштів (ст. 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.
Таким чином, господарський суд першої інстанції правомірно відмовив в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3 819,46 грн. та 9 311,08 грн. - штрафних санкцій.
Щодо припинення провадження по даній справі з підстав п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України, оскільки існує рішення господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, то колегія суддів зазначає, що між цими ж сторонами господарським судом раніше розглядався спір, проте у справі №918/1487/13 предметом позову було стягнення коштів у розмірі 50 тис. грн. перерахованих відповідачу у відповідності до Договору поставки №247 від 05 листопада 2005 року та 5% штрафу і пені. ПАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" обґрунтовувало ці вимоги належністю і обов'язковістю виконання взятих на себе за договором зобов'язань. Водночас в даній справі, предметом позову є повернення безпідставно перерахованих відповідачу коштів у сумі 50000,00 грн., штрафних санкцій, а також 3% річних посилаючись на безпідставність набуття на необхідність повернення.
Інші заперечення відповідача, викладені у апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.
Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте у відповідності до норм ст. 43 ГПК України із всебічним, повним та об'єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для скасування рішення господарського суду та задоволення вимог апеляційної скарги.
Судові витрати за подачу апеляційної скарги, на підставі ст.ст. 49, 105 ГПК України, у зв'язку з відмовою в її задоволенні, покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -
Рішення господарського суду Рівненської області від 13.05.14 р. у справі №918/9/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Справу №918/9/14 повернути господарському суду Рівненської області.
Головуючий суддя Дужич С.П.
Суддя Крейбух О.Г.
Суддя Мамченко Ю.А.