33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"22" липня 2014 р. Справа № 924/808/14
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Тимошенко О.М.
судді Огороднік К.М. ,
судді Коломис В.В.
при секретарі Саган І.О.
за участю представників сторін:
від апелянта - Цимбал Н.П.
від боржника - Мастер П.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ДПІ у м. Хмельницькому на ухвалу господарського суду Хмельницької області від 10.06.14 р. у справі № 924/808/14
за заявою Державна податкова інспекція у м.Хмельницькому Головного Управління Міндоходів у Хмельницькій області
до Публічне акціонерне товариство "Хмельницький цукровий завод" м. Хмельницький
про порушення провадження у справі про банкрутство
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 10.06.2014 року у справі № 924/808/14 (суддя Радченя Д.І.) заяву державної податкової інспекції у м. Хмельницькому головного управління Міндоходів у Хмельницькій області про порушення справи про банкрутство публічного акціонерного товариства "Хмельницький цукровий завод" повернуто без розгляду.
Мотивуючи прийняту ухвалу суд першої інстанції зазначив, що додані до заяви матеріали не містять в собі постанови про відкриття виконавчого провадження на виконання судового рішення, яке не виконане понад три місяці з моменту відкриття виконавчого провадження. Відсутність постанови органу ДВС про відкриття виконавчого провадження та невиконання рішення (рішень) суду понад три місяці яким (якими) присуджено до стягнення з боржника заборгованості на суму понад триста мінімальних заробітних плат, унеможливлює віднесення зазначених ДПІ у м.Хмельницькому як ініціюючого кредитора зобов'язань до безспірних вимог кредитора.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ДПІ у м. Хмельницькому подано апеляційну скаргу в якій остання просить скасувати ухвалу з підстав порушення норм процесуального права та невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи, а с праву повернути на новий розгляд до господарського суду Хмельницької області. В обгрунтування скарги зазначає, що Податковим кодексом України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків в рахунок погашення податкового боргу. Органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України. Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Цей механізм передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, відповідно до пункту 12.4 зазначеної Інструкції, до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні. Отже, чинне законодавство передбачає окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу. При цьому органи державної виконавчої служби до цієї процедури не залучаються. Відповідно немає підстав для відкриття виконавчого провадження в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження". З огляду на викладене, судом першої інстанції надано невірну оцінку безспірності вимог заявника.
В судовому засіданні представник апелянта підтримала доводи апеляційної скарги та просить її задоволити.
Боржник у відзиві на апеляційну скаргу вважає доводи апелянта безпідставними та необгрунтованими. Вказує, що заява про порушення справи про банкрутство не відповідає вимогам Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" оскільки не містить доказів безспірності вимог до боржника, зокрема, відсутні постанови про відкриття виконавчого провадження за наданими рішеннями суду про стягнення боргу. Відтак, суд першої інстанції правомірно повернув заяву ДПІ без розгляду. Просить відмовити в задоволенні скарги та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
В судовому засіданні представник боржника підтримав викладені у відзиві заперечення.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, державна податкова інспекція у м.Хмельницькому головного управління міндоходів у Хмельницькій області звернулась до господарського суду Хмельницької області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства „Хмельницький цукровий завод" м.Хмельницький з посиланням на положення ст.ст. 7, 9, 10, 11 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. 1, 12, 66, 67 ГПК України.
В поданій заяві кредитор зазначив, що заборгованість боржника перед ДПІ у м.Хмельницькому (основний платіж разом з пенею) загалом складає 1 094 114,65 грн. грн., а саме: - по земельному податку з юридичних осіб (основний платіж) в сумі 1093896,84грн., яка підтверджується податковими деклараціями з плати за землю за 2012рік від 20.02.2012р. та за 2013рік від 19.02.2013; та 217,81грн. пеня.
Відповідно до приписів ст. 95 Податкового кодексу України заявником - ДПІ у м.Хмельницькому заявлено вимоги про стягнення з публічного акціонерного товариства „Хмельницький цукровий завод" м.Хмельницький податкового боргу в сумі 1 098 114,32 грн. За наслідками розгляду судових справ Хмельницьким окружним адміністративним судом позовні вимоги ДПІ у м.Хмельницькому про стягнення з ПАТ „Хмельницький цукровий завод" м.Хмельницький податкового боргу в сумі 1098114,32 грн. задоволено в повному обсязі про, що свідчать копії рішень суду по справі №822/719/14 та №822/2888/13-а, які долучені до матеріалів заяви.
На виконання судового рішення по справі № 822/2888/13-а 25.07.2013р. видано виконавчий лист, який Першим міським відділом ДВС Хмельницького міськрайонного управління юстиції постановою від 13.12.2013 року повернуто стягувачу. Дана постанова мотивована тим, що у відповідності до п.95.1 ст.95 Податкового кодексу України, передбачено окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення податкового боргу, при цьому органи державної виконавчої служби до цієї процедури не залучаються.
ДПІ у м. Хмельницькому протягом 2013-2014 р.р. були оформлені інкасові доручення до банків: ХФ ПАТ КБ «Приватбанк», АТ «Райффайзен банк Аваль», ПУАТ "Фідобанк", філія АТ "Укрексімбанк" ПАТ "ПУМБ" для примусового стягнення коштів з боржника у рахунок погашення податкового боргу в сумах 565297 грн. 79 коп. (згідно постанови ХОАС від 20.03.2014 р. № 822/719/14) та 532816,53 грн. (згідно постанови ХОАС від 25.07.2013 р. № 822/2888/13-а), які повернуті банками без виконання в зв'язку з відсутністю коштів.
ДПІ у м.Хмельницькому стверджує, що наведені факти свідчать про безспірність вимог податкового органу як кредитора та про відсутність господарської діяльності ПАТ "Хмельницький цукровий завод", а сума вимог кредитора до боржника складає 1094114,65 грн., що перевищує триста мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником понад трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.
Таким чином кредитор - ДПІ у м.Хмельницькому, вважає, що боржник не в змозі самостійно ліквідувати борг не інакше як через проходження процедур відновлення платоспроможності або визнання його банкрутом згідно Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Розглядаючи подану заяву колегія суддів приймає до уваги наступне.
Частина 3 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачає, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до змісту зазначеної норми безспірні вимоги кредиторів - це грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що дійсно положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначають в якості доказу в підтвердження безспірності вимог ініціюючого кредитора постанову органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора (ст.ст. 1, 10, 11 Закону).
Як визначено у ст. 1 Закону України „Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
За умовами ч. 1 ст. 2 цього Закону примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Поряд з цим, ч. 1 ст. 3 цього Закону визначено, що у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються органами доходів і зборів, банками та іншими фінансовими установами.
Податковим кодексом України встановлено особливий порядок виконання судових рішень про стягнення коштів з платника податків в рахунок погашення податкового боргу. Відповідно до пункту 95.3 статті 95 цього Кодексу стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Таким чином, органами стягнення за такими рішеннями, які здійснюють процедуру їх примусового виконання, є контролюючі органи в розумінні Податкового кодексу України. Механізм виконання судових рішень про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу передбачений главою 12 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Цей механізм передбачає оформлення інкасового доручення для примусового стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу. При цьому судове рішення, на підставі якого з платника податків стягуються кошти, відповідно до пункту 12.4 зазначеної Інструкції, до банку не подається. Натомість реквізити відповідного судового рішення зазначаються в самому інкасовому дорученні.
Отже, чинне законодавство передбачає окремий порядок примусового виконання судових рішень про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу. При цьому органи державної виконавчої служби до цієї процедури не залучаються. Відповідно немає підстав для відкриття виконавчого провадження в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження".
Виходячи з того, що примусове виконання рішення як завершальна стадія судового провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом України "Про виконавче провадження" та іншими нормативно-правовими актами, колегія суддів зазначає, що визначений податковим законодавством порядок примусового виконання рішення суду діє на рівні із порядком виконання рішень згідно Закону України "Про виконавче провадження".
Відтак, в даному випадку підтвердженням безспірності вимог кредитора та неплатоспроможності боржника в контексті положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" відносно примусового виконання рішення суду, є встановлений законодавством інший порядок примусового виконання рішення.
Подані заявником докази (видані на виконання судового рішення інкасові доручення) свідчать про здійснення примусового виконання рішення суду щодо стягнення безспірної суми заборгованості та неможливість їх виконання внаслідок відсутності коштів боржника.
Виходячи з наведеного суд вважає, що місцевим господарським судом невірно оцінено докази безспірності вимог кредитора та безпідставно повернуто заяву ДПІ у м. Хмельницькому без розгляду. Відтак, ухвала господарського суду Хмельницької області від 10.06.2014 року у справі № 924/808/14 підлягає скасуванню з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, а справа № 924/808/14 направленню на розгляд до місцевого господарського суду.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст.ст. 105, 106 ГПК України, суд,-
1. Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Хмельницькому головного управління Міндоходів у Хмельницькій області задоволити.
2. Ухвалу господарського суду Хмельницької області від 10.06.2014 року у справі № 924/808/14 скасувати.
3. Справу № 924/808/14 передати на розгляд до господарського суду Хмельницької області.
4. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.
Головуючий суддя Тимошенко О.М.
Суддя Огороднік К.М.
Суддя Коломис В.В.