Справа № 382/2142/13-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/780/572/14 Доповідач у 2 інстанції Орел
Категорія 34 25.07.2014
Іменем України
24 липня 2014 року Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Яготинського районного суду Київської області від 24.04.2014 року, яким:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кононівка Драбівського району Черкаської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, дітей не має, працюючого водієм ТОВ БК "Стандарт", м. Київ, мешканця АДРЕСА_1 , не судимого, засуджено за ч.3 ст. 286 КК України до 7 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
Вироком також вирішено питання щодо речових доказів та судових витрат по справі.
Колегія суддів, -
Згідно вироку суду, ОСОБА_8 визнаний винним та засуджений за вчинення злочину за наступних обставин.
05.04.2013 року приблизно о 21 год. 30 хв. у темну пору доби без опадів, на неосвітленій проїзній частині 110 км+860 м автодороги «Київ-Харків», що на території Яготинського району Київської області, водій ОСОБА_8 , керуючи власним технічно справним автомобілем марки «AUDI-100», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись у правій смузі руху зі швидкістю близько 100 км/год в напрямку м. Київ, проявив неуважність, в порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України, при виявленні перешкоди для руху, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, маючи в даній дорожній обстановці технічну можливість попередити зіткнення, допустив зіткнення передньою частиною керованого ним автомобіля із задньою частиною вантажного бортового автомобіля марки «ТАТА LPT 613», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який розташовувався у стоячому положенні частково на смузі розгону та правій смузі руху в напрямку м. Київ. В результаті зіткнення загинуло два пасажири автомобіля «AUDI-100». Смерть пасажира ОСОБА_9 , а також смерть пасажира ОСОБА_10 настала від грубого порушення анатомічної цілісності голови кожного з потерпілих, що супроводжувалося переломами кісток черепа, повним видаленням речовини головного мозку і відносяться до категорії тяжких тілесних пошкоджень та знаходяться у прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілих. За даних дорожніх обставин, водій автомобіля «AUDI-100» ОСОБА_8 мав технічну можливість попередити зіткнення з автомобілем «ТАТА LPT 613» шляхом застосування термінового гальмування в указаний вище момент, при умові увімкненого та вимкненого світла фар та аварійної світлової сигналізації. Враховуючи викладене, порушення водієм ОСОБА_8 вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України перебувають в причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, у вигляді смерті ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
В апеляціній скарзі захисник ОСОБА_7 просить вирок суду щодо ОСОБА_8 скасувати, ухвалити новий вирок яким призначити ОСОБА_8 більш мяке покарання, звільнивши обвинуваченого від відбування покрання з випробуванням. Обгрунтовуючи апеляційну скаргу зазначає, що суд у вироку необгрунтовано зазначив про невизнання обвинуваченим своєї вини, не враховано також, що обвинувачений добровільно відшкодував потерпілим завдану шкоду та помякшуючі обставини - щире каяття, наявність на утриманні батьків похилого віку, позитивні характеритсики.
Аналогічна за змістом апеляціна скарга обвинуваченого ОСОБА_8 .
Заслухавши суддю доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали подані ними апеляційні скарги, думку прокурора, яка заперечила проти задоволення апеляційних скарг, провівши судові дебати та надавши обвинуваченому останнє слово, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги обвинуваченого та захисника до задоволення не підлягають.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_8 у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, що спричинила загибель кількох осіб, відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю досліджених в судовому засіданні і належним чином оцінених та наведених у вироку доказах.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Як вбачається з вироку суду, судом першої інстанції, при призначенні покарання ОСОБА_8 , враховано ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, який по місцю проживання та роботи характиеризується позитивно, те, що ОСОБА_8 не відшкодував потерпілим шкоди, вчинений ним злочин є необережним, злочином завдано тяжких наслідків.
На думку колегії суддів, призначений судом першої інстанції вид та розмір покарання відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого і в даному випадку є необхідним й достанім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Доводи апеляційних скарг про безпідставне зазначення у вироку про невизнання ОСОБА_8 вини у скоєному злочині не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки в судовому засіданні обвинувачений заявив про повне визнання вини, але відмовився визнавати порушення ним Правил дорожнього руху, зазначаючи причиною ДТП погодні умови. Лише при виступі з останнім словом обвинувачений зазначив, що він визнає свою вину та щиро кається. На думку колегії суддів, сам лише виступ з останнім словом та визнання в ньому своєї вини, в даному випадку не свідчить про щире каяття обвинуваченого.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 396 КПК України, в апеляційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, та їх обгрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення.
В апеляційних скаргах обвинуваченого та його захисника зазначається про те , що судом не дано ніякої оцінки метеорологічним довідкам. Однак, ці твердження колегія суддів знаходить безпідставними. Суд у вироку проаналізував метеорологічну довідку від 13.11.2013 року та книгу записування метеорологічних спостережень, з яких вбачається, що станом на 21 годину 05 ківтня 2013 року метеорологічна видимість становила 6 км, з 20 години 30 хвилин до 22 години 07 хвилин спостерігався слабкий серпанок, опадів та вітру не було.
Безпідстаними та необґрунтованими знаходить колегія суддів посилання в апеляційних скаргах на невідповідність обстановки при проведенні слідчого експерименту з обстановкою під час ДТП. Як вбачається з протоколу слідчого експерименту, ОСОБА_8 погодився, що погодні умови та обстановка відповідають тим, що були на момент ДТП. Під час проведення зазначеної слідчої дії був присутній і захисник. Однак, ні захисник, ні обвинувачений ОСОБА_8 свої зауваження щодо невідповідності погодних умов не висловили та підписали зазначений протокол без будь яких застережень чи зауважень.
Також безпідставними є посилання в апеляційних скаргах та те, що експертом при проведенні авто технічної експертизи не було дотримано відповідних методик. Експерт при проведенні експертизи був попереджений належним чином про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України і підстав ставити висновок експерта під сумнів колегія суддів не вбачає. Згідно висновку експерта, повний зупиночний шлях автомобіля “AUDI-100” в тій дорожній обстановці становив 92 - 93 м. Відповідно до встановленого під час слідчого експерименту, видимість автомобіля “ТАТА” при вимкнених габаритних вогнях та вимкненій аварійній висналізації становить 188,6 м, а при увімкненій аварійній сигналізації - 247,6 м. З такими висновками погодилися обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник, які були присутні при проведенні слідчого експерименту. Тобто, повний зупиночний шлях автомобіля під керуванням обвинуваченого ОСОБА_11 в тій дорожній обстановці становив 92-93 м, що більш ніж у два рази перевищує відстань, з якої ОСОБА_8 міг об'єктивно побачити стоячий автомобіль “ТАТА”.
Посилання в апеляціях про неправильний висновок суду про те, що ОСОБА_8 не відшкодував заподіяну шкоду, поскільки потерпілі відмовилися від будь якого матеріального відшкодування, колегія суддів знаходить безпідставними. Діями ОСОБА_8 потерпілим була заподіяна шкода. При цьому, потерпілі в судовому засіданні зазначили, що обвинувачений ОСОБА_8 ніякої матеріальної допомоги не надавав та не намагався надати.
В поданих апеляційних скаргах обвинуваченого та його захисника ставиться питання про скасування вироку суду та ухвалення вироку апеляційним судом з призначенням більш м'кого покарання та звільнення від відбування покарання. Ст. 420 КПК передбачає вичерпний перелік випадків, у яких апеляційний суд ухвалює свій вирок, однак апелянти у своїх скаргах жодної з таких підстав не наводять. Питання про пом'якшення призначеного покарання вирішується шляхом зміни вироку суду, а не ухваленням нового вироку.
Колегія суддів з урахуванням фактичних обставин справи, думки потерпілих, даних про особу обвинуваченого та тяжких наслідків, що настали від злочину у вигляді смерті двох осіб, не вбачає підстав для звільнення ОСОБА_12 від відбування покарання з випробуванням.
За таких обставин, колегія суддів вважає вирок суду законним та обґрунтованим і не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг обвинуваченого та захисника.
Керуючись ст. ст. 404, 407, 413, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Яготинського районного суду Київської області від 24.04.2014 року щодо ОСОБА_8 , без зміни.