Справа: № 2а-18233/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Блажівська Н.Є. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
03 липня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Гром Л.М.
Міщука М.С.
За участю секретаря: Свириди Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетьман Холдинг" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетьман Холдинг" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Гетьман Холдинг" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м.Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 грудня 2008 року № 0034711501/0.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2011 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, позивач - Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м.Києва звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва було проведено невиїзну документальну (камеральну) перевірку податкової звітності з податку на прибуток Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьман Холдинг».
За наслідками перевірки складено Акт (довідку) № 15052/15-1-32524372 від 22 грудня 2008 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: заниження податку на прибуток за звітний період 9 місяців 2008 року на 205000,00 грн.
На підставі встановлених порушень відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0034711501/0 від 22 грудня 2008 року, яким за порушення пунктів 16.4, 16.15 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) ТОВ «Гетьман Холдинг »з податку на прибуток в розмірі 215250,00 грн.
Не погоджуючись з вищевказаним повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР та Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ.
Згідно п. 16.4 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.
Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.
В силу підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків (абзац в) підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).
Згідно підпункту 17.1.4 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, визначеними у підпункті «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний (крім випадків, коли податкова декларація не приймається всупереч нормам цього Закону) сплатити штраф у розмірі п'яти відсотків суми донарахованого податкового зобов'язання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Пунктом 16.1 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті.
Відповідно до п. 16.15 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», порядок ведення і складання податкових звітів, декларацій про прибуток підприємств та розрахунків податку встановлюється центральним податковим органом.
Як вбачається зі змісту Акту перевірки, підставою для винесення оскаржуваного повідомлення-рішення слугувало порушення позивачем вимог пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
У періоді, що перевірявся, форму декларації з податку на прибуток підприємства та порядок її складання передбачено та затверджено Наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання»від 29 березня 2003 року № 143.
Так, згідно пункту 2.1 Розділу 2 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року № 143, якщо платником самостійно виявлено помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, то відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181 (з урахуванням строків давності) такий платник має право надати уточнюючий розрахунок.
Платник податку має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були виявлені.
Матеріали справи свідчать, що 27 листопада 2008 року ТОВ «Гетьман Холдинг» подано уточнюючий розрахунок з податку на прибуток за 9 місяців 2008 року вх. № 241987, який було заповнено невірно.
По даному уточнюючому розрахунку проведено до зменшення податкові зобов'язання за 9 місяців 2008 року в сумі 205000,00 грн., що призвело до виникнення переплати по особовому рахунку платника в сумі 205000 00 грн., яка фактично не сплачена грошовими коштами, оскільки згідно поданої декларації за 9 місяців податок не нараховувався та не сплачувався.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем було порушено вимоги пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки неправильно заповнено уточнюючий розрахунок з податку на прибуток за 9 місяців 2008 року, що призвело до виникнення переплати по особовому рахунку платника в сумі 205000,00 грн.
Водночас, позивачем не надано належних доказів правильності формування показника податку на прибуток за 9 місяців 2008 року.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ТОВ «Гетьман Холдинг» є необґрунтованими, оскільки під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гетьман Холдинг" - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 грудня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Гром Л.М.
Міщук М.С.
Повний текст ухвали виготовлено 09.07.2014 року
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Гром Л.М.
Міщук М.С.