Апеляційний суд Рівненської області
Іменем України
24 липня 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати по розгляду кримінальних справ апеляційного суду Рівненської області у складі:
судді-доповідача - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі - ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне справу за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 16 липня 2014 року.
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою до чотирьох місяців відносно ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровське, Донецької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з повною середньою освітою, неодноразово судимого, останній раз 31 жовтня 2012 року Рівненським міським судом Рівненської області за ч. 1 ст.307 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст.. 75 КК України звільнено останнього від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки, підозрюваного за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014180180000574 від 18.05.2014 року у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
з участю: прокурора - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_5
підозрюваного - ОСОБА_6
слідчого - ОСОБА_8 .
Органами досудового розслідування ОСОБА_6 інкримінується те, що він за попередньою змовою з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 18 травня 2014 року, приблизно о 03 год., прибули до приміщення магазину «Іва», що розташований у АДРЕСА_2 , звідки таємно викрали грошові кошти в сумі 1800 грн.
В поданих апеляційних скаргах захисник ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вважають ухвалу необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Звертають увагу, що слідчим не доведено неможливість застосування щодо ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу. Вказують про те, що під час перебування ОСОБА_6 під вартою, відносно нього застосовувався працівниками міліції фізичний та психологічний вплив та незаконні методи слідства. Зазначають, що ОСОБА_6 має постійне місце проживання, доглядає за своєю бабусею похилого віку та не має на меті уникати правосуддя. Просять ухвалу суду скасувати та застосувати до останнього запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи захисника ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про скасування ухвали суду та обрання запобіжного у виді домашнього арешту, думку прокурора та слідчого, які просили залишити ухвалу без зміни, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Частиною 2 ст.29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до вимог ст.ст.177-179, 183, 184, 194, 199 КПК України та п.«е» ч.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод (Рим, 1950 року) міра запобіжного заходу у вигляді взяття під варту або його продовження обирається підозрюваному, обвинуваченому судом при наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, що вказана особа може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати провадженню іншим чином, а також вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Висновок слідчого судді про продовження строку тримання під вартою до чотирьох місяців відносно ОСОБА_6 є законним та обґрунтованим.
Згідно ч.5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовження строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують продовження тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 чотири рази притягався до кримінальної відповідальності (а.с. 20 зв.), не має постійного джерела доходу, не працевлаштований, не одружений, може переховуватися від органів досудового розслідування або суду, сховати або знищити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, підозрюється у вчиненні інших злочинів повязаних із викраденням чужого майна, може незаконно впливати на свідків та інших осіб, причетних до вчинення вказаного кримінального правопорушення.
В зв'язку з наведеним, доводи захисника та ОСОБА_6 про застосування відносно нього іншого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою є безпідставними.
Слідчий ОСОБА_8 під час апеляційного розгляду вказав, що жодних незаконних методів розслідування до ОСОБА_6 не застосовують і не застосовували, скарг з цього приводу ОСОБА_6 не подавав, тілесних ушкоджень на ньому немає.
Колегія суддів вважає, що слідчим суддею при продовженні строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 виконані вказані вимоги кримінально-процесуального закону. А той факт, що на утриманні у підозрюваного є бабуся похилого віку не дає підстав для висновку про можливість застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
На підставі наведеного, керуючись ст. 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 16 липня 2014 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а апеляційні скарги ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3