01 липня 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючої судді - Шеремет А.М.,
суддів: Григоренка М.П., Ковальчук Н.М.
секретар судового засідання Ковальчук Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Західінкомбанк" на рішення Рівненського міського суду від 05 травня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства „Західінкомбанк" про стягнення боргу, -
ОСОБА_1 02 квітня 2014 року звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства „Західінкомбанк" про стягнення боргу.
Рішенням Рівненського міського суду від 05 травня 2014 року стягнуто з публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» на користь ОСОБА_1 6300 гривень основного боргу за додатковою угодою №6 до договору банківського вкладу (депозиту) в національній валюті №ДД-3603-9 від 26 серпня 2009 року, 215 грн. 89 копійок інфляційних, 148 гривень 09 копійок відсотків за час прострочення по виплаті заборгованості, 1000 гривень моральної шкоди та 229 гривень 40 копійок в рахунок відшкодування судових витрат.
Вважаючи дане рішення незаконним Публічне акціонерне товариство „Західінкомбанк" (далі - ПАТ „Західінкомбанк" ) подав на нього апеляційну скаргу.
Вказує, що у позовній заяві ОСОБА_1 не вказано, в чому саме полягає моральна шкода.
Зазначає, що із характеру правовідносин, що виникли між сторонами, не випливає обов"язок щодо відшкодування моральної шкоди.
При цьому судом не наведено жодних мотивів, якими він керувався при задоволенні цієї вимоги.
Просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.
В решті рішення суду першої інстанції не оскаржене.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач не виконав своїх зобов"язань щодо повернення суми вкладу, з нього слід стягнути основний борг, інфляційну суму, відсотки за час прострочення по виплаті заборгованості та моральну шкоду.
Проте в повному обсязі з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується з наступних підстав.
Судом встановлено, що 26 серпня 2009 року ОСОБА_1 уклала з ПАТ „Західінкомбанк" в особі Рівненської філії ПАТ „Західінкомбанк" договір банківського вкладу № ДД-3603-9.
23 квітня 2013 року між ОСОБА_1 та Рівненською філією ПАТ «Західінкомбанк» було укладено додаткову угоду №6 до договору банківського вкладу (депозиту) в національній валюті №ДД-3603-9 від 26 серпня 2009 року, згідно умов якого банк продовжує строк дій договору із розміром вкладу 6300 грн. на три місяці зі сплатою відсотків у розмірі 7% річних.
Згідно п. 7 додаткової угоди датою повернення вкладу є 23 липня 2013 року.
На вимогу ОСОБА_1 щодо повернення суми грошового вкладу у розмірі 6300 грн. та нарахованих процентів банком не виконано, що підтверджується листом Рівненської філії ПАТ «Західінкомбанк» №189 від 20 серпня 2013 року.
Відповідно до довідки №96 від 05 травня 2014 року, виданої РФ ПАТ «Західінкомбанк», станом на 01 травня 2014 року сума вкладу становить 6300 грн. та 0,08 грн. сума нарахованих відсотків за договором банківського вкладу (депозиту).
Як убачається зі змісту ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Оскільки відповідач зобов'язання щодо повернення суми вкладу добровільно не виконав, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості за вкладом в сумі 6300 грн., 215.89 інфляційних, 148.09 грн. відсотків за час прострочення по виплаті заборгованості.
При цьому суд першої інстанції у зв"язку з невиконанням відповідачем своїх зобов"язань стягнув з нього моральну шкоду.
Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд посилався на те, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
З позовної заяви вбачається, що заподіяння моральної шкоди позивачка пов'язує з невиконанням відповідачем умов договору банківського вкладу.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 2 постанови від 31 березня 1995 р. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються судами, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яким встановлено відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, що підпадають під дію законів, якими врегульовано такі зобов'язання і передбачено відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача моральної шкоди не підлягають до задоволення, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами, є договірними, відшкодування моральної шкоди у випадку їх порушення законом не передбачено, крім того відшкодування моральної шкоди не передбачено також в умовах, укладеного між ними договору.
За таких обставин колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про скасування оскаржуваного рішення в частині стягнення з ПАТ „Західінкомбанк" моральної шкоди з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в її задоволенні.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 11, 303, 304, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Західінкомбанк" задовольнити.
Рішення Рівненського міського суду від 05 травня 2014 року в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства „Західінкомбанк" на користь ОСОБА_1 1000 (однієї тисячі) грн. моральної шкоди скасувати.
В задоволенні позову в цій частині відмовити.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуюча А.М. Шеремет
Судді: М.П. Григоренко
Н.М. Ковальчук