"14" липня 2006 р. № 134/4-06
Суддя господарського суду Київської області Попікова О.В., розглянувши справу
за позовом
Приватного підприємства -Інформаційно-консультаційний центр -Юридичне бюро «ДІАЛОГ»
до
Управління Пенсійного фонду України у м.Василькові
про
Про визнання недійсним рішення
секретар судового засідання: Холоденко Н.О.
за участю представників:
від позивача
Кривша В.М. -керівник
від відповідача
Руденко А.В. дов. від 21.03.2006р. № 283\07
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 14.07.2006р. о 12 год. 10 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 19.07.2006р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови.
Приватне підприємство -Інформаційно-консультаційний центр -Юридичне бюро «ДІАЛОГ»(далі -Позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м.Василькові (далі - Відповідач), в якому просить визнати недійсною вимогу № 10-У20 від 04.04.2006р. про сплату боргу зі страхових внесків на суму 2100 грн. 07 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до п.6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», Позивач як суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, оскільки відповідно до статті 11 Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва»спрощена система оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) сплатою єдиного податку.
Позивач зазначає, що оскільки він не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, на нього не поширюється дія п.1 ч.8 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з яким до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для відповідних платників збору.
Відповідач у запереченнях на позовну заяву та наданих в судовому засіданні поясненнях просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на п.1 статті 14, п.6 ч.2 статті 17, статті 7 та 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»відповідно до яких Позивач, як суб'єкт, що обрав особливу систему оподаткування (єдиний податок), зобов'язаний сплачувати страхові внески.
Також відповідач зауважує, що сплата єдиного податку не звільняє Позивача від обов'язку сплати страхових внесків, оскільки відповідно до вимог статті 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Під час проведення підготовчого провадження судом були витребувані від осіб, які беруть участь у справі документи та інші матеріали, на яких ґрунтуються їх доводи і заперечення та прийнято рішення про обов'язковість особистої участі у судовому засіданні осіб, які беруть участь у справі.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.
Відповідно до акта № 14 від 01.03.2006р. Управлінням пенсійного фонду у м.Василькові Київської області проведено позапланову документальну перевірку правильності обчислення, повноти нарахування та своєчасності сплати Позивачем внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.04.2005р. по 31.12.2004р. Перевірка проведена з відома керівника підприємства Кривши В.М. та головного бухгалтера Турчиної С.П.
В ході перевірки встановлено, що за період з квітня по грудень 2005 року платником на фонд оплати праці не нараховувались страхові внески за тарифною ставкою 32,3%. Зокрема, не було нараховано страхові внески за липень 2005р. в сумі 403,75 грн., серпень 2005р. -в сумі 403, 75 грн., вересень 2005р. -в сумі 431, 53 грн., жовтень 2005р. -в сумі 431, 53 грн., листопад 2005р. - 431, 53 грн., грудень 2005р. -в сумі 431, 53 грн. Таким чином, згідно акта внаслідок перевірки виявлено заниження страхових внесків на 2533, 64 грн.
Акт перевірки підписаний головним бухгалтером та керівником Позивача без зауважень.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено під час судового розгляду, в перевіряємий період Позивач знаходився на спрощеній системі оподаткування, з метою уникнення надмірної сплати страхових внесків за найманих працівників платника єдиного податку, сума коштів, що спрямовувалась до Пенсійного фонду України у вигляді частини ставки єдиного податку, зарахована частково в рахунок сплати страхових внесків за відповідні періоди.
На підставі акта перевірки № 14 від 01.03.2006р. та картки особового рахунку платника, відповідно до ч.3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Відповідачем надіслано Позивачеві вимогу № У-20 від 04.04.2006р. про сплату недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування загалом на суму 2100, 07 грн.
Дослідивши повно і всебічно обставини справи, вивчивши наявні в справі матеріали, заслухавши доводи і заперечення сторін, господарський суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Доводи Позивача стосовно неправомірності оспорюваної ним вимоги № У-20 від 04.04.2006р. про сплату недоїмки зі страхових внесків на суму 2100, 07 грн. ґрунтуються на тому, що він перебуває на спрощеній системі оподаткування, не є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а тому положення п.1 ч.8 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не встановлюють для нього розміру страхових внесків.
Суд вважає такі доводи Позивача необґрунтованими в зв'язку з наступним:
Як вбачається з матеріалів справи, позивач - Приватне підприємство -Інформаційно-консультаційний центр - Юридичне бюро «ДІАЛОГ»зареєстрований в якості платника страхових внесків до Пенсійного фонду України 4.01.2003р. Управлінням Пенсійного фонду України в м. Василькові. реєстраційний № 10-29-03-0551. При цьому, позивач перебуває на спрощеній системі оподаткування.
Приписами статті 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" встановлено пільги, зокрема, звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Отже, за правилами цієї статті, позивач не є платником ставок збору, встановлених для нього з доходів, одержуваних ним від здійснення підприємницької діяльності, які обкладаються єдиним податком.
Зазначені положення Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" в даному випадку не підлягають застосуванню, оскільки з 01.01.2004р. набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, відповідно до вимог статті 5 якого сферою його дії є регулювання відносин, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. При цьому зазначається, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно імперативних положень ч.2 статті 15 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а також платники страхових внесків.
В статті 15 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що платниками внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, зокрема роботодавці, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок).
Відповідно до п.1 ч.8 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для відповідних платників збору.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти господарювання, які обрали спрощену систему оподаткування. Окрім того, слід зазначити, що обов'язок сплати зазначеного збору не пов'язується зі статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності, який обрав спрощену систему оподаткування.
Відповідно до ч.6 статті 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Таким чином, позивач, будучи платником страхових внесків згідно п.1 статті 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зобов'язаний сплачувати їх в розмірах, визначених п.1 статті 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", який складає 32,3 % від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці".
Викладене спростовує юридично неспроможні доводи Позивача про те, що статус платника єдиного податку звільняє його від сплати страхових внесків, встановлених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно з п.п. 2, 3 ч.1 статті 64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право не частіше одного разу на календарний рік проводити планові, а також у випадках, передбачених законодавством, - позапланові перевірки на будь-яких підприємствах, в установах і організаціях та у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (у тому числі письмові) з питань, що виникають під час таких перевірок; вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб усунення виявлених порушень законодавства про порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, здійснення фінансових операцій з коштами Пенсійного фонду та порядку їх використання.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимога № У-20 від 04.04.2006р. про сплату недоїмки зі страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на суму 2100, 07 грн. прийнята Відповідачем з додержанням вимог чинного законодавства, а тому позов задоволенню не підлягає.
Враховуючи наведене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 71, 94, 158 -163, Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд
Відмовити Приватному підприємству -Інформаційно-консультаційний центр -Юридичне бюро «ДІАЛОГ»в задоволенні позову.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя Попікова О. В.
Дата складання та підписання постанови в повному обсязі - 19.07.2006