Справа: № 810/1540/14 (в 2-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Терлецька О.О. Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.
Іменем України
10 липня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Бистрик Г.М.,
суддів: Карпушової О.В., Оксененка О.М.,
при секретарі: Колотушко Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода» на Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2014 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода» до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київська область про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
У березні 2014 року позивач Приватне акціонерне товариство «Кондитерська фабрика «Лагода» звернулися в суд з адміністративним позовом до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київська область про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.02.2014 № 0000692201 та № 0000712201.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2014 року в задоволенні вимог позивача відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення вимог позивача в повному
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку відмову в задоволенні вимог позивача.
З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом першої інстанції, що відповідачем було складено Акт № 62/22-011/32967502 «Про результати документальної невиїзної перевірки ПрАТ КФ «Лагода» (код ЄДРПОУ 32967502), щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «ОСОБА_4» за період з 01.01.2011 по 31.10.2012».
В Акті перевірки відповідачем були зроблені висновки про порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2756-УІ (із змінами та доповненнями); ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено неправомірність формування податкового кредиту в загальній сумі 181791,65 грн., в тому числі за квітень місяць 2011 року в сумі 3033,33 грн., за травень місяць 2011 року в сумі 21100,00 грн., за червень місяць 2011 року в сумі 27366,67 грн., за липень місяць 2011 року в сумі 26758,33 грн., за серпень місяць 2011 року в сумі 34049,99 грн., за вересень місяць 2011 року в сумі 24716,66 грн., за жовтень місяць 2011 року в сумі 23266,67 грн., за листопад місяць 2011 року в сумі 21500,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 127667,00 грн., в тому числі за квітень місяць 2011 року в сумі 3033,33 грн., за травень місяць 2011 року в сумі 21100,00 грн., за вересень місяць 2011 року в сумі 58767,00 грн., за листопад місяць 2011 року в сумі 44767,00 грн. та завищення бюджетного відшкодування в сумі 54125,00 грн., в тому числі за липень місяць 2011 року в сумі 27367,00 грн. та за серпень місяць 2011 року в сумі 26758,00 грн.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем було отримано результати перевірки щодо ПП «ОСОБА_4», із яких слідує, що у ПП «ОСОБА_4» відсутні основні фонди, складські приміщення, виробничі потужності, трудові ресурси для здійснення визначеного виду діяльності, встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди по ланцюгу постачання, які не виконують свої податкові зобов'язання.
Крім того, первинні бухгалтерські документи ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» не доказують факт отримання транспортно-експедиційних послуг від ФОП «ОСОБА_4», оскільки відсутній взаємозв'язок між первинними бухгалтерськими документами, а саме: у актах здачі-приймання робіт (надання послуг) - ФОП «ОСОБА_4» надав транспортно-експедиційні послуги, а у ТТН - ФОП «ОСОБА_4» автоперевізник.
Також, не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, у зв'язку із відсутністю (не наданням позивачем до перевірки) довіреностей на перевезення товару з зразками підпису водія, прізвище, якого зазначено у всіх товарно-транспортних накладних, які додані платником податку нібито на підтвердження перевезення товару. Також, відповідач вказав, що на момент проведення перевірки, у позивача були відсутні подорожні листи на перевезення товару.
Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Формування податкового кредиту з податку на додану вартість платником податків обумовлено здійсненням операцій з придбання товарів, робіт (послуг) і реалізується за наявності в платника належно оформлених підтверджуючих первинних документів та в обов'язковому порядку податкових накладних.
Враховуючи вище наведене, колегія суддів приходить до висновку, що документи, які містяться в матеріалах справи недостатніми доказами формування позивачем податкового кредиту та реальності здійснення господарських операцій.
Загальні вимоги чинності правочину передбачені статтею 203 Цивільного кодексу України, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу.
Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Донарахування відповідачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість з накладенням штрафу відповідає вимогам пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.
Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Згідно з ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.
Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись, ст.ст. 2, 41, 160, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу позивача Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода» - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.
Повний текст ухвали суду буде виготовлено 17.07.2014 року.
Головуючий суддя Г.М. Бистрик
Судді О.В. Карпушова
О.М. Оксененко
.
Головуючий суддя Бистрик Г.М.
Судді: Карпушова О.В.
Оксененко О.М.