Справа: № 2а/2570/3692/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Житняк Л.О. Суддя-доповідач: Собків Я.М.
Іменем України
24 червня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді : Собківа Я.М.,
суддів: Борисюк Л.П., Кобаля М.І.,
при секретарі: Присяжній Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом Ніжинського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області до Державного підприємства «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння» про стягнення податкового боргу,-
Ніжинський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державного підприємства «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння» (далі - ДП «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння»), в якому просив стягнути податковий борг у сумі 26 509,97 грн. з податку на доходи найманих працівників; у сумі 53 920,04 грн. з податку на додану вартість; у сумі 39 483,44 грн. по земельному податку; у сумі 36,04 грн. зі збору за спеціальне використання води; у сумі 54,89 грн. з надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря з відкритих рахунків в установах банків, мотивуючи тим, що відповідач є платником податків у зв'язку з чим зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законом строки.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю.
Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ДП «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння» як юридична особа перереєстровано виконавчим комітетом Ніжинської міської ради, 04.07.2007 внесено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України і взято на облік до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області як платник податків з 20.11.1996 р.
За даними довідки про заборгованість по платежах за період з 11.04.2011 р. по 09.06.2011р. за відповідачем рахується податкова заборгованість в загальному розмірі 120 004,38 грн., а саме:
- з податку на доходи найманих працівників у сумі 26 509,97 грн.;
- з податку на додану вартість у сумі 53 920,04 грн.;
- земельного податку у сумі 39 483,44 грн.;
- збору за спеціальне використання води у сумі 36,04 грн.;
- збору з надходження від викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, нарахованого за податковими деклараціями від 19.05.2011 №9003496677, від 07.04.2011 №9001734572, від 13.05.2011 №9003149238, від 26.04.2011 №9002579089, від 11.04.2011 №9001789768, податкового розрахунку від 28.04.2010 №9002627865 - у сумі 54,89 грн.
Станом на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідачем не було погашено податковий борг у вищевказаному розмірі, про що свідчить відсутність в матеріалах справи належних цьому доказів.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.
Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, регулюється Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-III (Закон втратив чинність з 1 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI) (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі по тексту - Закон № 2181-III).
Згідно п. 1.2 ст. 1 Закону № 2181-III, податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181-III, податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Порядок узгодження сум податкових зобов'язань, оскарження рішень контролюючих органів та визначення податкового боргу встановлено статтею 5 Закону № 2181-III.
Відповідно до п.п.5.3.1 п.5.3, п.п.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону № 2181-III, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.2 Закону № 2181-III, податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення.
Згідно пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону № 2181-III, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені ст. 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Положенням п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181-ІІІ передбачено, що податковий борг може бути примусово стягнений шляхом звернення стягнення на активи платника податків за рішенням суду.
Дослідженням матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що на виконання вимог статті 6 Закону № 2181-ІІІ на адресу відповідача податковим органом направлялася перша податкова вимога від 11.12.2008 №1/256 про сплату боргу в сумі 133 184,19грн. та друга податкова вимога від 22.01.2009 №2/20 про сплату боргу в сумі 200 140,91 грн. Вказані вимоги були отримані уповноваженою особою відповідача 23.12.2008р. та 27.01.2009р. відповідно, що сторонами не заперечується.
Відповідно до пп. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-III, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Підпунктом 6.2.2 пункту 6.2 статті6 Закону № 2181-III передбачено, що податкові вимоги також надсилаються платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов'язань у встановлені законом строки, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення.
Згідно з п.п. 6.2.3 п.6.2 ст.6 Закону № 2181-III, податкові вимоги надсилаються: а) перша податкова вимога - не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк; б) друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Проаналізувавши вищенаведені норми Закону № 2181-III, колегія суддів приходить до висновку, що винесення податкових повідомлень-рішень (у випадку узгодження суми податкового зобов'язання контролюючим органом), направлення податкових вимог є процедурою, яка передує стягненню податкового боргу з платника податків. Вказана досудова процедура передбачена для добровільного погашення платником податків суми податкового боргу та виключає будь-яких негативних наслідків, що передбачені для останнього у зв'язку з примусовим стягненням. Апеляційний суд відзначає те, що вказані дії мають обов'язковий характер, а тому мають бути здійснені податковим органом перед зверненням до суду.
Згідно з п. 6.3.1 п.6.3 ст.6 Закону № 2181-III, у разі коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється.
Консолідованим вважається борг, визначений у першій податковій вимозі, збільшений на суму нового податкового боргу, що виник до виставлення другої податкової вимоги.
Пунктом 10.1 статті 10 Закону № 2181-III визначено, що у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу не дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.02.2009 року Ніжинською об'єднаною державною податковою інспекцією Чернігівської області було прийнято рішення за № 437 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення ДП «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння» податкового боргу. Однак вказані заходи не призвели до повного погашення відповідачем податкового боргу.
Зважаючи на те, що в ході розгляду справи було встановлено порушення відповідачем вимог пп.14.1.153, пп.14.1.175 ст.14, пп.16.1.14 ст.16, п.41.5 ст.41, ст.59, ст.87 Податкового кодексу України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковий борг у вищевказаному розмірі виник саме внаслідок несплати відповідачем узгодженого податкового зобовязання, а тому вбачаються підстави для його стягнення з відповідача в судовому порядку.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Ніжинський ремонтний завод інженерного озброєння» - залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк М.І. Кобаль
.
Головуючий суддя Собків Я.М.
Судді: Борисюк Л.П.
Кобаль М.І.