Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25
"18" липня 2014 р. Справа № 911/1905/14
За позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
до Підприємства «Березаньтепломережа»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерства енергетики та вугільної промисловості України
про стягнення 183 683,35грн.
Суддя Горбасенко П.В.
За участю представників:
від позивача Петренко А.С. (дов. № 18/10 від 25.06.2014р.);
від відповідача Стрижак В.З. (дов. № 104 від 17.07.2014р.);
від третьої особи не з'явилися.
Обставини справи:
Дочірня компанія «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - позивач) звернулася з позовом до Підприємства «Березаньтепломережа» (далі - відповідач) про стягнення 183 683,35грн. заборгованості, з яких: 108 414,21грн. інфляційних втрат за період з 01.11.2012р. по 30.04.2014р. та 75 269,14грн. 3 % річних за період з 20.10.2012р. по 16.05.2014р., які виникли у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за рішенням господарського суду Київської області від 08.10.2012р. у справі № 21/099-12.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем рішення господарського суду Київської області від 08.10.2012р. у справі № 21/099-12.
Ухвалою господарського суду Київської області від 22.05.2014р. порушено провадження у справі № 911/1905/14, розгляд справи призначено на 06.06.2014р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 06.06.2014р. на підставі ст. 27 Господарського процесуального кодексу України залучено Міністерство енергетики та вугільної промисловості України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, розгляд справи відкладено на 27.06.2014р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 27.06.2014р. розгляд справи відкладено на 18.07.2014р.
У судовому засіданні 18.07.2014р. представник позивача підтримав позов повністю, представник відповідача заперечив проти задоволення позову, відзиву на позов суду не надав.
Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.
Третя особа в судове засідання 18.07.2014р. не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
Враховуючи, що неявка третьої особи в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами за відсутності представника третьої особи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд
Згідно ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Суд встановив, що рішенням господарського суду Київської області від 08.10.2012р. (суддя Ярема В.А.) (а.с. 21-31), яке набрало законної сили, у справі № 21/099-12 за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Підприємства «Березаньтепломережа» про стягнення 1 857 228,24грн., позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 1 613 002 (один мільйон шістсот тринадцять тисяч дві) грн. 73 коп. заборгованості, 121 197 (сто двадцять одну тисячу сто дев'яносто сім) грн. 80 коп. пені, 69 705 (шістдесят дев'ять тисяч сімсот п'ять) грн. 73 коп. 3% річних, 53 321 (п'ятдесят три тисячі триста двадцять одну) грн. 98 коп. інфляційних втрат та 37 144 (тридцять сім тисяч сто сорок чотири) грн. 56 коп. судового збору.
Судом також встановлено, що на момент судового розгляду рішення господарського суду Київської області від 08.10.2012р. у справі № 21/099-12 виконано частково, а саме: на суму 327 904,55грн., що підтверджується випискою з рахунку за 21.12.2012р. (а.с. 16), решту судового рішення не виконано, що підтверджується наявними матеріалами справи.
Предметом позову є вимоги про стягнення з відповідача 183 683,35грн. заборгованості, з яких: 108 414,21грн. інфляційних втрат за період з 01.11.2012р. по 30.04.2014р. та 75 269,14грн. 3 % річних за період з 20.10.2012р. по 16.05.2014р., які виникли у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем рішення господарського суду Київської області від 08.10.2012р. у справі № 21/099-12, яке набрало законної сили.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду (ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України).
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу (п. 5.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013р.).
Судом встановлено, що на момент судового розгляду рішення господарського суду Київської області від 08.10.2012р. у справі № 21/099-12 виконано частково, а саме: погашено борг відповідача перед позивачем за поставлений згідно договору про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-2514 БО-17 від 20.12.2010р. 21.12.2012р. на суму 327 904,55грн., що підтверджується випискою з рахунку за 21.12.2012р. (а.с. 16), решту судового рішення не виконано, що підтверджується наявними матеріалами справи.
Визначаючи правову природу грошового зобов'язання, необхідно, перш за все виходити з правил ч. 1 ст. 509 ЦК України, відповідно до яких зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В той же час правова природа пеня зовсім інша, оскільки пеня - це один із видів забезпечення виконання зобов'язання (ст. ст. 546, 549 ЦК України).
За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Тобто, пеня носить допоміжний (акцесорний) до основного зобов'язання характер.
Викладене підтверджується положеннями ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до якої грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань боржника не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду.
Таким чином, системний аналіз норм матеріального права дає підстави для висновку, що обов'язок сплатити пеню за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням в розумінні положень ч. 1 ст. 509 ЦК України, тому що пеня є одним із видів забезпечення виконання основного зобов'язання, в тому числі й грошового.
Отже, оскільки рішенням господарського суду Київської області від 08.10.2012р. в справі № 21/009-12 на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» було стягнуто пеню, правова природа цього боргу як штрафної санкції з прийняттям рішення не змінилася, пеня у грошове зобов'язання не перетворилася, а тому відсутні підстави для застосування до цих правовідносин положень ст. 625 ЦК України.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 18.02.2014р. у справі № 3-2гс14.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.11.2012р. по 30.04.2014р. на суму пені у розмірі 121 197,80грн. та 3 % річних, нарахованих за період з 20.10.2012р. по 16.05.2014р. на суму пені у розмірі 121 197,80грн.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги період нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, що вказаний позивачем у позовній заяві (а.с. 6-7), арифметично вірний розрахунок інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.11.2012р. по 30.04.2014р. складає загалом 100 051,55грн. інфляційних втрат, зокрема: - 1773,18грн. за період з 01.11.2012р. по 30.11.2012р. на суму боргу 1 773 175грн., 3 546,35грн. за період з 01.12.2012р. по 31.12.2012р. на суму боргу 1 773 175грн., 2 890,54грн. за період з 01.01.2013р. по 31.01.2013р. на суму боргу 1 445 270,45грн., - 1 445,27грн. за період з 01.02.2013р. по 28.02.2013р. на суму боргу 1 445 270,45грн., 0грн. за період з 01.03.2013р. по 31.03.2013р. на суму боргу 1 445 270,45грн., 0грн. за період з 01.04.2013р. по 30.04.2013р. на суму боргу 1 445 270,45грн., 1 445,27грн. за період з 01.05.2013р. по 31.05.2013р. на суму боргу 1 445 270,45грн., 0грн. за період з 01.06.2013р. по 30.06.2013р. на суму боргу 1 445 270,45грн., - 1 445,27грн. за період з 01.07.2013р. по 31.07.2013р. на суму боргу 1 445 270,45грн., - 10 116,89грн. за період з 01.08.2013р. по 31.08.2013р. на суму боргу 1 445 270,45грн., 0грн. за період з 01.09.2013р. по 30.09.2013р. на суму боргу 1 445 270,45грн., 5 781,08грн. за період з 01.10.2013р. по 31.10.2013р. на суму боргу 1 445 270,45грн., 2 890,54грн. за період з 01.11.2013р. по 30.11.2013р. на суму боргу 1 445 270,45грн., 7 226,35грн. за період з 01.12.2013р. по 31.12.2013р. на суму боргу 1 445 270,45грн., 2 890,54грн. за період з 01.01.2014р. по 31.01.2014р. на суму боргу 1 445 270,45грн., 8 671,62грн. за період з 01.02.2014р. по 28.02.2014р. на суму боргу 1 445 270,45грн., 31 795,95грн. за період з 01.03.2014р. по 31.03.2014р. на суму боргу 1 445 270,45грн., 47 693,92грн. за період з 01.04.2014р. по 30.04.2014р. на суму боргу 1 445 270,45грн., а арифметично розмір 3 % річних, нарахованих за період з 20.10.2012р. по 16.05.2014р. складає загалом 69 856,06грн, з яких: 9 035,91грн. за період з 20.10.2012р. по 20.12.2012р., нарахованих на суму боргу 1 773 175грн. та 60 820,15грн. за період з 21.12.2012р. по 16.05.2014р. на суму боргу 1 445 270,45грн. Відтак, вимоги про стягнення 108 414,21грн. інфляційних втрат та 75 269,14грн. 3 % річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 100 051,55грн. інфляційних втрат та 69 856,06грн. 3 % річних.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 100 051,55грн. інфляційних втрат за період з 01.11.2012р. по 30.04.2014р. та 69 856,06грн. 3 % річних за період з 20.10.2012р. по 16.05.2014р., які виникли у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за рішенням господарського суду Київської області від 08.10.2012р. у справі № 21/099-12, яке набрало законної сили є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Підприємства «Березаньтепломережа» (07540, Київська обл., м. Березань, вул. Фрунзе, буд. 20; ідентифікаційний код 20615577) на користь Дочірньої компанії „Газ України" Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України" (04116, м. Київ, Шевченківський р-н., вул. Шолуденка, буд. 1; ідентифікаційний код 31301827) 100 051 (сто тисяч п'ятдесят одну гривню) 55 коп. інфляційних втрат, 69 856 (шістдесят дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят шість гривень) 06 коп. 3 % річних та 3 398 (три тисячі триста дев'яносто вісім гривень) 15 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позову - відмовити
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено: 22.07.2014р.
Суддя П.В. Горбасенко