Провадження 22ц/790/4808/14 Головуючий 1-ої інстанції
Справа № 640/2873/14-ц Ніколаєнко І.В.
Категорія: відшкодування шкоди Доповідач - Даниленко В.М.
01 липня 2014 року м. Харків
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого: судді - Даниленка В.М.,
Суддів: Швецової Л.А., Тичкової О.Ю.,
при секретарі: Каменській Д.В.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 30 травня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди, -
У лютому 2014 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому вказував на те, що він є фізичною особою підприємцем, що здійснює підприємницьку діяльність. На підставі безстрокового трудового договору від 05.06.2006 року відповідачка ОСОБА_4 працювала у нього на посаді продавця продовольчих товарів.
Згідно з наказом № 6 від 06.06.2013 року відповідачку ОСОБА_4 було звільнено з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України за скоєний прогул.
Після цього відповідачами ОСОБА_4 та її сестрою ОСОБА_5 були написані численні безпідставні скарги до різних інстанцій: Дергачівської МДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області, Дергачівського РВ ГУМВС України в Харківській області, Прокуратури Дергачівського району щодо діяльності позивача як приватного підприємця.
За вказаними скаргами проводилися перевірки діяльності позивача контролюючими органами, однак жодних порушень чинного законодавства з його боку встановлено не було.
Так, на підставі наказу в.о. начальника Харківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області № 111 від 14.08.2013 року було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача, як приватного підприємця. Перевірка проводилася з 15.08.2013 року по 21.08.2013 року включно, тобто 7 робочих днів. Ще 5 робочих днів тривало написання акту проведеної перевірки, який був складений 02.09.2013 року. Внаслідок проведення цієї перевірки податковим повідомленням - рішенням № 0005161702 від 25.09.2013 року позивачу було донараховано податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 28 777,50 грн., податковим повідомленням - рішенням № 0005151702 від 25.09.2013 року позивачу також було донараховано податку на доходи фізичних осіб в розмірі 9 547,91 грн., а всього на загальну суму 38 325,41 грн.
У подальшому зазначені податкові повідомлення - рішення були скасовані в судовому порядку як незаконні.
Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що в зв'язку зі скаргами відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, внаслідок яких проводилася перевірка його підприємницької діяльності податковими органами, тимчасово була паралізована його робота, він був вимушений відстоювати свої права в судовому порядку, що призвело до змін у його звичайному способі життя, зашкодило його здоров'ю, він переніс сильні душевні страждання та моральні переживання, позивач ОСОБА_3 просив суд стягнути з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на його користь по 19 162,70 грн., з кожної окремо, в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої йому неправомірними діями останніх.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримав заявлені ним позовні вимоги в повному обсязі та наполягав на їх задоволенні.
Представник відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заявлених позивачем вимог не визнав та заперечуючи проти задоволення цих вимог, посилався на їх недоведеність та безпідставність.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 30 травня 2014 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 - представника позивача ОСОБА_3 ставиться питання про скасування зазначеного рішення районного суду як незаконного та ухвалення по справі нового рішення про задоволення заявлених позивачем ОСОБА_3 вимог у повному обсязі.
В обґрунтування своєї скарги апелянт ОСОБА_2 посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті.
В процесі апеляційного розгляду справи представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду з заявою про залишення позову ОСОБА_3 без розгляду та скасування ухваленого по справі рішення суду першої інстанції на підставі п. 5. ч.1 ст. 207, ч. 1 ст. 310 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку осіб, що приймають участь у справі, обговоривши доводи представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_2, судова колегія вважає, що заява представника позивача ОСОБА_3 про залишення його позову без розгляду не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.
Зазначене право позивача передбачено при розгляді цивільної справи у суді першої інстанції по суті.
При чому це право позивача згідно ч. 8 ст. 193 ЦПК України може бути реалізовано останнім до початку судових дебатів.
Порядок розгляду справи апеляційним судом регламентовано ч. 1 ст. 304 ЦПК України.
Відповідно до вказаної правової норми суд апеляційної інстанції при розгляді справи керується правилами розгляду справи судом першої інстанції, з винятками й доповненнями, встановленими главою 1 «Апеляційне провадження» розділу V ЦПК. У зв'язку з цим, зокрема, в апеляційній інстанції не застосовуються правила про пред'явлення зустрічного позову (стаття 123 ЦПК), про прийняття позову третьої особи із самостійними вимогами (стаття 125 ЦПК), про об'єднання і роз'єднання позовів (стаття 126 ЦПК), про недопустимість розгляду справи за відсутності позивача, від якого не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (частина третя статті 169 ЦПК), оскільки згідно з частиною другою статті 305 ЦПК неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.
Крім того, апеляційним судом не застосовуються й правила, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, за виключенням випадку, коли позивач подавав до суду першої інстанції заяву про залишення його позову без розгляду, але ця заява позивача залишилася поза увагою суду першої інстанції і взагалі не була розглянута.
Як встановлено по справі, ані позивач ОСОБА_3, ані його представник ОСОБА_2 в процесі розгляду справи районним судом по суті будь-яких заяв про залишення поданого позивачем ОСОБА_3 позову без розгляду до суду першої інстанції не подавали.
Права особи, яка подала апеляційну скаргу, визначені в ст. 300 ЦПК України, відповідно до якої особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, відкликати її до початку розгляду справи в апеляційному суді, а також протягом усього часу розгляду справи взагалі відмовитися від неї повністю або частково, що є підставою для закриття апеляційного провадження у справі.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 31 ЦПК України позивач протягом усього часу розгляду справи має право відмовитися від позову, що згідно з п. 3 ч. 1 ст. 205 ЦПК України є підставою для закриття провадження у справі.
Проте право позивача подати заяву про залишення його позову без розгляду на стадії апеляційного провадження чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачено.
Таким чином, враховуючи наведене вище, а також те, що позовна заява ОСОБА_3 вже розглянута судом першої інстанції по суті заявлених позовних вимог з ухваленням відповідного судового рішення, яке є предметом апеляційного оскарження, заява представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 про залишення позову ОСОБА_3 без розгляду, а в зв'язку з цим і скасування оскаржуваного ним рішення суду першої інстанції задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 304, 313, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
У задоволенні заяви ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 про залишення позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди без розгляду - відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно з моменту її проголошення, є остаточною й згідно п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: