Справа № 581/430/14-к
Провадження № 1-кп/581/32/14
22 липня 2014 року Липоводолинський районний суд Сумської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
з участю прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілого - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Липова Долина Сумської області кримінальне провадження №1201420021000083 за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народився та проживає у АДРЕСА_1 , неодруженого, не працюючого, перебуваючого на обліку у лікаря-нарколога, раніше судимого вироком Липоводолинського районного суду Сумської області від 23 серпня 2013 року за ч.3 ст.185 КК України, із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, до покарання у виді громадських робіт на строк 160 год.,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.389, ч.3 ст.185 КК України,
1. ОСОБА_5 ухилився від відбування 160 год. громадських робіт, призначених вироком Липоводолинського районного суду від 23 серпня 2013 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, за таких обставин.
Достовірно знаючи про умови, порядок та місце виконання громадських робіт ОСОБА_5 у період із грудня 2013 року по березень 2014 року свідомо ухилився від їх відбуття.
Факт скоєння обвинуваченим цього кримінального правопорушення, при зазначених вище обставинах, стверджується такими доказами.
Так, сам ОСОБА_5 допитаний в судовому засіданні по цьому епізоду винним в скоєному визнав себе повністю, пояснивши, що дійсно не виконував вирок суду та на відпрацювання громадських робіт до сільської ради не з'являвся, на день розгляду справи у суді жодної години не відпрацював.
Вказані пояснення ОСОБА_5 суд вважає необхідним покласти в основу вироку, оскільки вони є послідовними і об'єктивними.
Зважаючи на те, що пояснення обвинуваченого відповідають обставинам справи, про які зазначено в обвинувальному акті, суд, з'ясувавши думку обвинуваченого щодо розуміння змісту цієї процесуальної дії, на підставі ч.3 ст.349 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо усіх фактичних обставин, які ніким не оспорюються, обмежив дослідження доказів у даному провадженні допитом обвинуваченого, дослідженням довідки Липоводолинського районного підрозділу Лебединського міжрайвідділу КВІ Управління ДПтС України в Сумській області від 02 грудня 2013 року про ознайомлення засудженого під підпис з порядком та умовами відбування громадських робіт, попередження його про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування даного виду покарання від 02 грудня 2013 року (підписка), 01 січня 2014 року, 13, 27 та 31 березня 2014 року, постанови про встановлення днів явки на реєстрацію від 02 грудня 2013 року, листка реєстрації засудженого, адресоване Синівській сільраді направлення КВІ від 02 грудня 2013 року, підтвердження Синівською сільрадою від 12 грудня 2013 року про прибуття ОСОБА_5 на відбуття громадських робіт, розпорядження голови сільської ради від 12 грудня 2013 року про працевлаштування ОСОБА_5 на громадську роботу, пояснень засудженого від 18 грудня 2013 року, довідки виконкому Синівської сільради від 03 березня 2014 року №166, акта перевірки виконання покарання у виді громадських робіт від 27 березня 2014 року, відомостей Липоводоинської ЦРЛ від 16 квітня 2014 року про перебування засудженого у лікарні у період з 14 грудня 2013 року по 13 січня 2014 року (Діагноз: Алкогольна інтоксикація. Судомний синдром. Переохолодження.).
Таким чином, факт скоєння обвинуваченим цього кримінального правопорушення доведений повністю, а тому його злочинні дії, суд кваліфікує за ч.2 ст.389 КК України.
2. Обвинувачений ОСОБА_5 скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжку) поєднану з проникненням у сховище. Це кримінальне правопорушення він скоїв за таких обставин.
04 квітня 2014 року ще завидно (точної години встановити не вдалось) діючи умисно, таємно, з корисливою метою, ОСОБА_5 , через вхідні двері проник у належний ОСОБА_4 житловий будинок по АДРЕСА_1 , у якому з липня 2012 року ніхто не проживає, та викрав з відти металеву панцерну сітку з рамкою від ліжка, а також виготовлений із металевого кутника саморобний стіл з металевою рамою, висотою 1 м, шириною 0,7 м, довжиною 1,25 м, чим завдав потерпілому матеріальної шкоди на суму 140 грн.
Факт скоєння обвинуваченим цього кримінального правопорушення, при зазначених вище обставинах, стверджується наданими під час допиту в судовому засіданні самого ОСОБА_5 , який по цьому епізоду винним в скоєному визнав себе повністю, пояснивши, що дійсно 04 квітня 2014 року ще завидно він, зайшов до подвір'я ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 та вирішив зайти до будинку, звідки виніс панцерну сітку від ліжка та саморобний металевий стіл. Викрадене здав на металобрухт, перенісши його за два рази до ОСОБА_7 , який проживає через два двори.
Вказані пояснення ОСОБА_5 суд вважає необхідним покласти в основу вироку, оскільки вони є послідовними і об'єктивними.
Зважаючи на те, що пояснення обвинуваченого відповідають обставинам справи, про які зазначено в обвинувальному акті, суд, з'ясувавши думку обвинуваченого щодо розуміння змісту цієї процесуальної дії, на підставі ч.3 ст.349 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо усіх фактичних обставин, які ніким не оспорюються, обмежив дослідження доказів у даному провадженні допитом обвинуваченого та потерпілого, який пояснив, що хвіртка у двір та двері у будинок закриваються та недоступні для вільного доступу, а вказане домогосподарство, на яке останній має свідоцтво про право на спадщину від дядька, використовує лише у весняно-літній сезон.
Таким чином, факт скоєння обвинуваченим цього кримінального правопорушення доведений повністю, а тому його злочинні дії, суд кваліфікує за ч.3 ст.185 КК України, оскільки він вчинив таємне викрадення (крадіжку), поєднану з проникненням у сховище, кваліфікуючою ознакою якої є проникнення та повторність.
Обставинами, які пом'якшують покарання, суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, крім того вчинення крадіжки під впливом збігу тяжких особистих побутових обставин (відсутність сім'ї, роботи, наявність психічного розладу).
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, суд не вбачає.
При призначенні обвинуваченому виду і міри покарання суд враховує наявність обставин, що пом'якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання, ступінь тяжкості вчинених злочинів (невеликої тяжкості та тяжкий злочин), другий з яких вчинено повторно, однак яким завдано незначних за обсягом збитків, дані про особу ОСОБА_5 , який раніше судимий, перебуває на обліку у лікаря-нарколога, має психічні розлади та розлади поведінки внаслідок вживання алкоголю, неодружений, не працює, за місцем проживання характеризується посередньо, відсутність у потерпілого вимог майнового характеру, суд приходить до висновку про необхідність призначення покарання за кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.389 КК України у виді арешту, а при призначенні покарання за ч.3 ст.185 КК України, суд вважає за можливе виправлення обвинуваченого шляхом призначення йому покарання не зазначеного в санкції цієї статті, застосувавши положення ст.69 КК України, та перейшовши до іншого більш м'якого виду покарання - у виді обмеження волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити йому основне покарання у виді обмеження волі.
Проте, остаточно призначити покарання обвинуваченому слід відповідно до вимог ст.ст.71, 72 КК України за сукупністю вироків із застосуванням правила повного приєднання не відбутого покарання у виді 160 год. громадських робіт за попереднім вироком із розрахунку 8 год. громадських робіт відповідає 1 дню обмеження волі.
На думку суду, таке покарання є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого й попередження вчинення ним нових злочинів.
Цивільний позов не заявлявся, запобіжні заходи на стадії досудового розслідування не обирались.
На підставі ч.2 ст.124 КПК України стягнути з обвинуваченого на користь держави судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.389, ч.3 ст.185 КК України, призначивши покарання:
за ч.2 ст.389 КК України у виді арешту на строк два місяці,
за ч.3 ст.185 КК України, із застосуванням вимог ст.69 КК України, у виді обмеження волі на строк один рік.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_5 покарання у виді обмеження волі на строк один рік.
На підставі ст.ст.71, 72 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, повністю приєднати невідбуте покарання за вироком Липоводолинського районного суду Сумської області від 23 серпня 2013 року у виді 160 год. громадських робіт, що дорівнює 20 дням обмеження волі, і за сукупності вироків остаточно призначити покарання у виді обмеження волі на строк один рік двадцять днів.
Строк відбування покарання обчислювати з дня прибуття засудженого до місця відбування покарання.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи у розмірі 98 грн. 28 коп.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Сумської області через Липоводолинський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1