Справа № 127/3838/14-а
Головуючий у 1-й інстанції: Медяна Ю.В.
Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.
03 липня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Кузьмишина В.М.
суддів: Боровицького О. А. Білої Л.М.
при секретарі: Лукашик М.О.
за участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_2;
представника відповідача: Прилюцької Світлани Василівни,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 07 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій неправомірними та скасування розпорядження , -
ОСОБА_2 Звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області із позовом до управління Пенсійного фонду України у м. Вінниця про визнання дій неправомірними та скасування розпорядження.
Постановою Вінницького міського суду від 07 травня 2014 року позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин у справі, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
У судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила суд її задовольнити.
Позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача та позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення а постанову суду першої інстанції - без змін.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив із його обґрунтованості.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що позивач з 05 грудня 1997 року по 28 лютого 2013 року отримував пенсію за вислугу років, призначену йому відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Позивачеві проводились перерахунки зазначеної пенсії з 01 липня 2012 року та з 01 січня 2013 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року № 355 «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (а.с. 27, 28).
Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 05 липня 2013 року № 532/К-12 позивачу надано роз'яснення, що постановою Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року № 327 установлено проведення перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей. Оскільки позивач отримував пенсію за вислугу років згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», як особа офіцерського складу, тому підвищення до розміру пенсії за вищезазначеною постановою йому не проводилось (а.с. 110).
01 березня 2013 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України у м. Вінниці з проханням призначити (перевести) попередню пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
07 березня 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України у м. Вінниці видано розпорядження №19145 про призначення позивачу пенсії за віком (а.с. 16).
25 січня 2014 року позивач подав до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці заяву «Про перевищення повноважень та прийняття завідомо неправдивого рішення при призначенні пенсії за віком» за № 14/К-2 (а.с. 18-22).
В зазначеній вище заяві ОСОБА_2 просив відповідача скасувати розпорядження Управління ПФУ в м. Вінниці № 91145 від 07 березня 2013 року про призначення йому пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік, яке не відповідає нормам Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та вимогам нормативно-правових актів Пенсійного фонду України, та здійснити йому нарахування пенсії за віком з 01 березня 2013 року із застосуванням норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та вимог статті 15 постанови правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, якими визначено порядок нарахування пенсії за віком, в порядку переводу пенсії із іншого закону до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також провести перерахунок пенсії та виплатити йому різницю між нарахованою та виплаченою пенсією.
У відповідь на вказане звернення позивача Управлінням Пенсійного фонду України в м. Вінниці на адресу позивача направлено лист за вих. № 14/к-2 від 10 лютого 2014 року (а.с. 6), в якому зазначено, що відповіді на питання, аналогічні порушеним у даному зверненні, надавались позивачу за № 49/К-2 від 20 березня 2013 року та № 91/К-2 від 29 травня 2013 року. Також зазначено, що на підставі ст. 8 Закону України «Про звернення громадян» не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті.
Як вбачається зі звернення позивача до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці № 49/К-2 від 20 березня 2013 року (а.с. 7, 8), у ньому позивач просить відповідача об'єктивно визначитись з розміром середньої заробітної плати і нарахувати йому пенсію, прийнявши до відома факт перерахунку попереднього виду пенсії, який було проведено в 2012 році на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2012 року № 355 за відповідними посадами військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу станом на 01 квітня 2012 року.
У зверненні позивача до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці № 91/К-2 від 29 травня 2013 року (а.с. 11) останній просить провести йому нове визначення його індивідуального коефіцієнту заробітної плати і відповідно з ним провести перерахунок пенсії.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що питання, порушені у зверненнях позивача за № 49/К-2 від 20 березня 2013 року та № 91/К-2 від 29 травня 2013 року є різними за змістом з питаннями, викладеними у зверненні № 14/К-2 від 25 січня 2014 року, а посилання відповідача на те, що заява позивача № 14/К-2 від 25 січня 2014 року є повторною і відповіді, на зазначені у ній питання, вже надавались, є безпідставними.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що дії Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про відмову у розгляді звернення позивача від 25 січня 2014 року № 14/К-2 про перевищення повноважень та прийняття завідомо неправдивого рішення при призначенні пенсії за віком є неправомірними.
Щодо доводів апеляційної скарги про правомірність оскаржуваного розпорядження колегія суддів зазначає наступне.
В судовому засіданні встановлено, що з 05 грудня 1997 року по 28 лютого 2013 року позивач отримував пенсію за вислугу років, призначену йому відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
З 01 березня 2013 року відповідно до заяви позивача Управлінням Пенсійного фонду України в м. Вінниці йому призначено державну пенсію за віком, згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі розпорядження № 91145 від 07 березня 2013 року, відповідно до якого відповідачем застосовано показники середньої заробітної плати за 2007 рік.
Пенсія за вислугою років - це спеціальна пенсія для конкретно визначеного кола осіб, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а пенсія за віком - загальновизначена пенсія для усіх категорій осіб. Враховуючи той факт, що позивач жодним із видів загальнопередбаченої пенсії не користувався раніше, то право па пенсію за віком у нього виникло вперше (а не відбувся перехід з одного виду пенсії на інший).
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Статтею 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Враховуючи наведене вище, питання щодо виплати пенсії за вислугою років не входять до правового регулювання Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», а регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.
Таким чином, пенсія за вислугою років - це спеціальна пенсія для конкретно визначеного кола осіб, а загальновизначена пенсія для усіх категорій осіб -пенсія за віком. Враховуючи той факт, що позивач жодним із видів загальнопередбаченої пенсії за віком не користувався раніше, то право па пенсію за віком виникло у нього вперше (а не відбувся перехід з одного виду пенсії на інший). Дана позиція висвітлена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2013 року справа №21-31а13.
За таких обставин позивачу пенсія згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» була призначена вперше, а тому виникає право на застосування формул визначення розміру пенсії, які використовуються при призначенні зазначеної пенсії вперше, а не тих формул та граничних розмірів коштів, які використовуються при переході із одного виду пенсії на інший.
Враховуючи те, що на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було призначено пенсію вперше, тому при визначенні розміру пенсійних виплат слід застосовувати ст. 40 зазначеного Закону.
Позивач з 1997 року по 2013 рік був працюючим пенсіонером, за даний період часу у відповідності до вимог чинного законодавства із заробітної плати, яку він отримував, сплачено страхові внески. Тобто, існують усі законодавчо передбачені підстави для отримання пенсії із застосуванням середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, так як пенсія призначена вперше відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На підставі зазначеного вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що при визначенні розміру пенсії за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір середньої заробітної плати (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії слід застосовувати, виходячи із розміру заробітної плати за 2010-2012 роки, а не застосовувати показники заробітної плати в середньому на одну особу у цілому по Україні, із якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що розпорядження Управління ПФУ в м. Вінниці № 91145 від 07 березня 2013 року про призначення пенсії ОСОБА_2 за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік не відповідає вимогам Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а тому підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 ст. 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а відтак, відсутні підстави для її скасування.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці залишити без задоволення, а постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 07 травня 2014 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 10 липня 2014 року .
Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович
Судді Боровицький Олександр Андрійович
Біла Людмила Михайлівна