"10" липня 2014 р. м. Київ К/9991/45577/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Заїки М.М,
суддів Стародуба О.П.,
Штульман І.В.
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_2 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2012 року у справі за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення адміністративно-господарських санкцій,
встановила:
У квітні 2011 року Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення адміністративно-господарських санкцій.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2012 року позов задоволено. Стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_2 6962 грн. 46 коп. адміністративно-господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць та пені на користь Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів.
У касаційній скарзі приватний підприємець ОСОБА_2 просить постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2012 року скасувати та винести нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
За змістом статті 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 875-ХII) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Частиною першою статті 20 Закону № 875-ХІІ встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування», а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.
Разом із тим, відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно зі статтею 18 Закону № 875-ХІІ працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Законом України від 23 лютого 2006 року № 3483-IV «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації інвалідами права на трудову зайнятість» зазначену статтю було викладено в іншій редакції, а Закон № 875-ХІІ доповнено статтею 18-1, за змістом якої пошук підходящої роботи для інваліда здійснює державна служба зайнятості.
Таким чином, обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік за формою №10-ПІ не зазначено про створення робочого місця для працевлаштування інваліда (в коді рядка 03 поставлено прочерк, а не цифру 1) виходячи з чисельності штатних працівників на підприємстві 8 осіб.
Оскільки відповідачем не виконано вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме створення робочих місць для інвалідів, то суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає. Із урахуванням наведених обставин постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2012 року необхідно залишити без змін, оскільки вони є законними і обґрунтованими та постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
ухвалила:
Касаційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2012 року у справі за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення адміністративно-господарських санкцій - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.М. Заїка
Судді О.П. Стародуб
І.В. Штульман