"23" червня 2014 р. м. Київ К/9991/19907/11
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Федорова М.О.
Цвіркуна Ю.І.
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2010
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011
у справі № 2а-13736/10/2070
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Збут Альянс»
до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області
про зобов'язання вчинити певні дії, -
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.12.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011, позов задоволено повністю.
Скасовано рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області, оформлені листами від 03.08.2010 № 1374/10/15-222 та від 26.08.2010 № 15507/28-318, щодо невизнання податкових декларації з податку на додану вартість за червень та за липень 2010 року. Зобов'язано Харківську об'єднану державну податкову інспекцію Харківської області відобразити в картці особового рахунку з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Збут Альянс» декларації з податку на додану вартість за червень та за липень 2010 року як податкову звітність.
Харківська ОДПІ Харківської області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п. 3.3 Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 за N 250/2054, п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ, ст.ст. 6, 7, 9, 159, 206 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Збут Альянс» 30.07.2010 подало до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2010 року, яку відповідач не визнав податковою звітністю у зв'язку з порушенням абз. 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181-ІІІ), про що позивача було повідомлено листом від 03.08.2010 № 1374/10/15-222 та запропоновано надати нову податкову декларацію за червень 2010 року.
20.08.2010 позивач звернувся до контролюючого органу з наміром подати податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року, проте відповідач відмовився її прийняти та листом від 26.08.2010 № 15507/28-318 повідомив ТОВ «Збут Альянс» про невизнання вказаної декларації податковою звітністю.
Позиція податкового органу полягає в тому, що відсутність прочерків у значеннях показників декларації, що не заповнюються через відсутність інформації, всупереч п. 3.3 Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 за N 250/2054 (далі - Порядок), має наслідком невизнання її податковою звітністю у відповідності до п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ. Крім того, відповідач вказує про анулювання реєстрації ТОВ «Збут Альянс» платником податку на додану вартість.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що направлені відповідачу податкові декларації позивачем заповнена належним чином, а тому підстав, передбачених у п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, для невизнання зазначених декларацій податковими звітностями у контролюючого органу не було.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для вирішення справи, та надали їм правову оцінку.
Відповідно до абз. 1 п.п. 4.1.2. п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.
Згідно з абз. 5 п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону визначає вичерпний перелік підстав, за яких контролюючий орган має право не визнавати надану платником податків звітність податковою звітністю. Такою підставою є заповнення податкової декларації всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, зокрема, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.
Таким чином, наведеними нормативними положеннями встановлено обов'язковість прийняття контролюючим органом податкової декларації без попередньої перевірки зазначених у ній показників та передбачено вичерпний перелік підстав для невизнання податкової звітності платника податків.
Судами попередніх інстанцій не встановлено жодної із законодавчо встановлених обставин для невизнання поданих позивачем податкових декларацій податковими звітностями.
Харківською ОДПІ не надано судам попередніх інстанцій доказів наявності обставин, які б дозволяли не визнавати подані позивачем декларації з податку на додану вартість за червень та липень 2010 року податковими звітностями.
Обґрунтування відповідача щодо анулювання реєстрації ТОВ «Збут Альянс» платником податку на додану вартість суди попередніх інстанцій правомірно відхилили, оскільки свідоцтво позивача як платника податку на додану вартість № 83/29-42 згідно з відповідним актом анульоване 13.09.2010, тобто після подання спірних податкових декларацій.
Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дії відповідача щодо невизнання вказаних декларацій не відповідають вимогам п.п. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181 ІІІ.
Зважаючи на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
Касаційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
Судді М.О. Федоров
Ю.І. Цвіркун