10 липня 2014 року м. Київ К/800/17362/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі :
Пасічник С.С.,
Амєліна С.Є.,
Кочана В.М.,
провівши в порядку касаційного провадження попередній розгляд адміністративної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтне підприємство" до Відділу державної виконавчої служби Кобеляцького районного управління юстиції Полтавської області, третя особа - Кременчуцька об'єднана державна податкова інспекція Полтавської області про визнання дій протиправними та скасування акту опису та арешту майна, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтне підприємство" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2013 року,
В жовтні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремонтне підприємство" звернулось до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Кобеляцького районного управління юстиції Полтавської області за участю третьої особи - Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання дій державного виконавця ВДВС Кобеляцького РУЮ щодо складання акту опису та арешту майна від 18.10.2012р. неправомірними й скасування вказаного акту опису та арешту майна.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив рішення судів скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Відповідач в письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.07.2012р. головним державним виконавцем ВДВС Кобеляцького РУЮ Балясним А.Ю. на підставі заяви Кременчуцької ОДПІ №15641/10/10-044 від 12.06.2012р., що надійшла до органу виконавчої служби 11.07.2012р., винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №33366160 з примусового виконання виконавчого листа №2а-1670/8723, виданого 24.04.2012р. Полтавським окружним адміністративним судом.
Також, 12.07.2012р. головним державним виконавцем ВДВС Кобеляцького РУЮ винесено постанову про накладення арешту на все належне боржнику - ТОВ "Ремонтне підприємство" майно.
18.10.2012р. державним виконавцем в ході здійснення виконавчого провадження складено акт опису й арешту майна позивача, а саме: автомобіля ГАЗ 31029 1993 р.в., сірого кольору, номер кузова НОМЕР_1, номер шасі НОМЕР_5, ДНЗ НОМЕР_4 (в робочому стані; без акумулятора); автомобіля УАЗ 220606, 1995 р.в., сірого кольору, номер кузова НОМЕР_2, ДНЗ НОМЕР_3 (в робочу стані); кран-балки з тельфером, вантажопідйомністю 2 тони, жовтого кольору №01 (в робочому стані).
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що дії державного виконавця щодо складання акту опису та арешту майна від 18.10.2012р. узгоджуються з приписами Закону України "Про виконавче провадження".
Судова колегія Вищого адміністративного суду України, здійснивши касаційний перегляд справи, вказує на таке.
Відповідно до ст.1 вказаного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
При цьому, за змістом частин 1 та 3 статті 11 вказаного Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
Статтею ж 57 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та може накладатися державним виконавцем шляхом винесення, зокрема, постанови про накладення на нього арешту зі складенням акту опису та арешту майна боржника.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що дії державного виконавця узгоджуються з наданими йому законом повноваженнями для своєчасного та належного виконання судового рішення в межах відповідного виконавчого провадження.
Згідно з приписами частини 3 статті 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Здійснивши касаційний перегляд справи, Вищий адміністративний суд України прийшов до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні судових рішень не допустили порушень норм матеріального чи процесуального права.
Доводи ж касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору, а тому підстав для скасування ухвалених судами рішень колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтею 210, 220, 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремонтне підприємство" відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2012 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2013 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Пасічник С.С.
Амєлін С.Є.
Кочан В.М.