Постанова від 16.07.2014 по справі 2-а-10036/11/0226

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-10036/11/0226

Головуючий у 1-й інстанції: Карнаух А.П.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючий суддя: Граб Л.С.

судді: Боровицький О. А. Смілянець Е. С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області на постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 14 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області про перерахунок пенсії,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2011 року позивачка звернулася в суд з адміністративним позовом доуправління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії.

Постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 14 листопада 2011 року позов задоволено, а саме: зобов'язано Відповідача здійснити перерахунок і виплатити Позивачу пенсію з урахуванням вимог ст.ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" починаючи з 16.09.2010 року, виплативши заборгованість з 16.09.2010 року по теперішній час.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову районного суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується копією посвідчення та отримує пенсію та часткову доплату за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначену у відповідності до статтей 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до статті 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 4 категорії призначається у розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно з частиною 1 статті 39 вищевказаного Закону, пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до пенсії, яка становить у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Всупереч статтей 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" Позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року Постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року та Постановою Кабінету Міністрів України № 654 від 16.07.2008 року, а не в розмірі, як того вимагає вказаний Закон.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне вказати на те, що суд першої інстанції, дійшовши обґрунтованого висновку про законність вимог позивача про перерахунок та виплату доплати до пенсії в розмірі 15% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.ст. 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", помилково застосував норми процесуального права. Зокрема, задовольняючи позов в частині проведення перерахунку доплати до пенсії, суд першої інстанції не вірно визначив період часу, за який порушене право позивача підлягає відновленню, а саме останній дійшов помилкового висновку про здійснення перерахунку та виплату 15% надбавки до пенсії позивачу за період починаючи з 16.09.2010 року, виплативши заборгованість з 16.09.2010 року по теперішній час.

Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій в 2011 році здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України на 2011 рік і доплату позивачу до пенсії проводить управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, тому право позивача на отримання підвищення до пенсії до 22 липня 2011 року є порушеним, оскільки відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі,ніж передбачено ст.ст. 39, 51 Закону, в зв'язку з чим його дії слід визнати неправомірними та зобов'язати провести перерахунок та виплати позивачу позивачу недоотримані суми щомісячної надбавки до пенсії з 16 вересня 2010 року по 22 липня 2011 року. Після 22 липня 2011 року таке право позивача не порушено, оскільки відповідає Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011 року.

Своїми діями відповідач допустив звуження змісту та обсягу прав та свобод позивача, передбачених статтею 22 Конституції України, в якій зазначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, право позивача на отримання проведення перерахунку та виплати основної та додаткової пенсії підлягає захисту за період з 16.09.2010 року по 22.07.2011 року.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 201 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити постанову суду з підстав: правильне по суті вирішення справи чи питання, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права; вирішення не всіх позовних вимог або питань.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України , суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області задовольнити частково.

Постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 14 листопада 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області про перерахунок пенсії, - змінити.

Абзац 3 та 4 резолютивної частини постанови Тульчинського районного суду Вінницької області від 14 листопада 2011 року викласти наступним чином:

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Тульчинському районі Вінницької області нарахувати та виплатити у повному обсязі ОСОБА_2 доплату до пенсії з 16.09.2010 року по 22.07.2011 року з урахуванням проведених виплат :

- відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" доплати до пенсії в розмірі мінімальної заробітної плати;

- відповідно до ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі віднесеної до 4 категорії потерпілих від аварії на ЧАЕС в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком.

В решті постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 14 листопада 2011 року залишити без змін.

Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.

Головуючий Граб Л.С.

Судді Боровицький О. А.

Смілянець Е. С.

Попередній документ
39816943
Наступний документ
39816946
Інформація про рішення:
№ рішення: 39816944
№ справи: 2-а-10036/11/0226
Дата рішення: 16.07.2014
Дата публікації: 22.07.2014
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Вінницький апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; соціального захисту; соціального захисту та зайнятості інвалідів; соціальних послуг, у тому числі: