"07" липня 2014 р. м. Київ К/800/49415/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кошіля В.В.
Суддів Борисенко І.В.
Моторного О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області
на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013
та постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.11.2010
у справі № 2а-2751/10/0370
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
до 1. Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області,
2. Головного управління Державного казначейства України у Волинській області
про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Ковельської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області, правонаступником якої є Ковельська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Волинській області від 03.06.2010 № 0002571700/0 та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 24 536 грн.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11.11.2010, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.
В касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.05.2010 податковим органом проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку достовірності заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2010 року, про що складено акт № 250/17/НОМЕР_1 від 18.05.2010, в якому зафіксовано порушення: пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2010 року на 24 536 грн.
На підставі результатів вказаної перевірки, 03.06.2010 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002571700/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 24 536 грн.
Вказані порушення, на думку податкового органу, виникли на підставі того, що до податкового кредиту підприємця можливе включення сум податку на додану вартість щодо того транспортного засобу, який був придбаний та зареєстрований лише на суб'єкта господарювання (а не на фізичну особу ОСОБА_2) за умови використання їх в оподатковуваних операціях.
Також судами встановлено, що на підставі контракту від 25.11.2009 № 4191125001, укладеного між позивачем та компанією «Lbiz GmbH», перший придбав гусеничний екскаватор бувший у користуванні (серійний номер 89493). Проведено розмитнення даного транспортного засобу, імпортованого на територію України на підставі декларації про намір ввезти на митну територію України транспортний засіб від 16.02.2010 № 201000005/2010/700143, CMR №000243, інвойса (рахунка) № 4191125001 від 25.11.2009, вантажно-митної декларації від 18.02.2010 №201000008/2010/001134, при розмитненні товару підприємець сплатив 24 535,79 грн. податку на додану вартість. В документації одержувачем товару (платником) зазначено фізичну особу-підприємця ОСОБА_2
Матеріалами справи підтверджується, що придбаний екскаватор зареєстрований Ковельською інспекцією державного технічного нагляду за реєстраційним номером 13450АС. У свідоцтві про реєстрацію серії АС № 020104 від 22.03.2010 вказано, що власником екскаватора є ОСОБА_2, в графі «Особливі відмітки» зазначено номер та дату вантажно-митної декларації, на підставі якої імпортовано цей транспортний засіб.
Факт використання транспортного засобу у господарській діяльності підприємця підтверджується: договором оренди від 27.05.2010 між позивачем та ФОП ОСОБА_3, актом приймання-передачі в оренду майна, рахунками, платіжним дорученням та випискою з банку.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з протиправності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення та наявності підстав для бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість в розмірі 24 536 грн.
Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Необхідно відмітити, що пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від використання придбаного товару у власній господарській діяльності платника.
Відповідно до пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з пп. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична сплата ним сум такого податку у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що не заперечується відповідачем-1, підтверджується дослідженими судами матеріалами справи.
На основі викладеного, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про безпідставність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 24 536 грн.
В частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 24 536 грн., суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлено п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до пп. 7.7.5 п. 7.5 ст. 7 цього Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Підпунктом 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону визначено, що якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:
а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;
б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;
в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.
При цьому пп. 7.7.8 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що у разі, коли за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або податковий орган розпочинає процедуру адміністративного оскарження, податковий орган не пізніше наступного робочого дня за днем отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення справи зобов'язаний повідомити про це орган державного казначейства. Орган державного казначейства призупиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до прийняття остаточного рішення з адміністративного або судового оскарження. Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження податковий орган протягом п'яти робочих днів, наступних за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Таким чином, лише після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, подає до органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету такому платнику.
Отже, в даному випадку, позовні вимоги про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 24 536 грн. заявлені позивачем передчасно.
Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Враховуючи, що судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені обставини справи, але дана їм невірна юридична оцінка, що згідно ст. 229 КАС України є підставою для скасування ухвалених по справі рішень в частині позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 24 536 грн., з прийняттям нового судового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог, в решті судові рішення підлягають залишенню без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області задовольнити частково.
Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.09.2013 та постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11.11.2010 в частині стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 24 536 грн. скасувати та прийняти в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
В іншій частині - судові рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кошіль
Судді І.В. Борисенко
О.А. Моторний