ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/9459/14 07.07.14
За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЛАНДО"
до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
про: стягнення 27.611,19 грн.
Суддя Балац С.В.
Представники:
позивача: Гасанова А.М. - за довіреністю від 08.01.2014 № б/н;
відповідача: не з'явилися.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРЛАНДО" звернулося до Господарського суду із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з останнього 27.611,19 грн заборгованості.
Суть спору: позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не належним чином виконав свої грошові зобов'язання перед позивачем, оскільки не своєчасно та не в повному обсязі здійснив розрахунок за поставлений позивачем товар за договором поставки від 11.05.2011 № 604. Вказана обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за вказаним договором в сумі 27.611,19 грн.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки від 11.05.2011 № 604 в сумі 27.611,19 грн, з яких: основна заборгованість складає 26.445,27 грн; та 3 % річних в сумі 1.165,92 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2014 прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі № 910/9459/14.
Ухвали винесені судом у даній справі надсилалися останнім відповідачеві на адресу його місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Більш того, в матеріалах даної справи містяться повідомлення поштового зв'язку про вручення відповідачу поштових відправлень суду. Враховуючи наведене, відповідач повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
Проте, відповідач свого повноважного представника у судове засідання не направив, обґрунтованих пояснень з цього приводу до суду від відповідача не надходило.
Окрім того, відповідач відзиву на позов, в порядку передбаченого ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, суду не надав, а тому відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 07.07.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши доводи представника позивача по суті спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, Господарський суд міста Києва, -
Між товариством з обмеженою відповідальністю "ОРЛАНДО", як постачальником, (далі - позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як покупцем, (далі - відповідач) укладено договір поставки від 11.05.2011 № 604 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача продукцію (далі - товар), а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами Договору.
Ціна, асортимент та інші характеристики товару, що постачається, відображаються у накладній, яка має відповідати замовленню (п. 2.4. Договору).
Право власності на товар переходить до відповідача з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару (п. 1.3. Договору).
Відповідач перераховує кошти за поставлену партію товару після спливу 45 (сорока п'яти) банківських днів з моменту отримання товару (п. 4.2. Договору).
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Так, позивач, на виконання своїх зобов'язань за Договором та на його умовах, поставив, а відповідач отримав товар загальною вартістю 26.445,27 грн. Наведена фактична обставина підтверджується видатковими накладними, які наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій. Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими особами відповідача та скріплені відбитками його печатки (засвідчені копії наявні в матеріалах справи, а їх оригінали оглянуто судом в судовому засіданні).
Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення з боку відповідача строку оплати товару, який закріплений у п. 4.2 Договору, відповідач вартість отриманого товару на користь позивача не оплатив, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в сумі 26.445,27 грн.
Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення у його грошовому зобов'язані за Договором, позивачем заявлені позовні вимоги про застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання, передбаченої ст. 625 ЦК України, шляхом стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі 1.165,92 грн.
Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.
Приписом ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Положенням ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати, у тому числі, оплати товару.
Суд відзначає, жодного підтвердження щодо факту сплати відповідачем на користь позивача заборгованості в розмірі 26.445,27 грн, сторонами судового процесу до суду не подано.
Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної заборгованості є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю в сумі 26.445,27 грн.
З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
А тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних є законними та обґрунтованими.
Наданий позивачем розрахунок 3 % річних є арифметично вірним, а тому вимога позивача про стягнення 3 % річних у розмірі 1.165,92 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.
Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Крім того, позивач у позовній заяві просив суд вжити заходів щодо забезпечення позову у даній справі шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать відповідачеві.
Суд не приймає до розгляду заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову у зв'язку з письмовою відмовою останнього від вказаної заяви.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЛАНДО" (04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, буд. 21; ідентифікаційний код 30867320, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконавчого провадження) основну заборгованість в сумі 26.445,27 (двадцять шість тисяч чотириста сорок п'ять) грн 27 коп.; 3 % річних в сумі 1.165,92 (одна тисяча сто шістдесят п'ять) грн 92 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.827,00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 14 липня 2014 року
Суддя С.В. Балац