Справа № 2а-3176/11/2221
Головуючий у 1-й інстанції: Грох Л.М.
Суддя-доповідач: Граб Л.С.
27 червня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючий суддя: Граб Л.С.
судді: Боровицький О. А. Біла Л.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ярмолинецької районної державної адміністрації на постанову Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 11 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Ярмолинецької районної державної адміністрації про перерахунок пенсії,
Позивач в липні 2011 року звернувся до суду з позовними вимогами до управління праці та соціального захисту населення Ярмолинецької районної державної адміністрації про визнання дій протиправними.
Ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 18 липня 2011 року позовні вимоги в частині зобов'язання нарахувати та виплатити суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2009 - 2010 роки залишено без розгляду.
Постановою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 11 серпня 2011 року позов задоволено: зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2011 рік відповідно до вимог ст. 48 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою в задоволені позовних вимог відмовити.
Згідно зі ст.ст.183-2, 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити повністю, а постанову суду першої інстанції - скасувати, з наступних підстав.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначенні та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом І групи.
Відповідач виплачував позивачу суму компенсації на оздоровлення за 2010 рік в розмірі 120 грн., керуючись постановою Кабінету Міністрів України № 562.
Статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії інвалідам І групи у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Разом з цим, Постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 року, всупереч Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (яким встановлено розмір щорічної допомоги як величину, кратну до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) встановлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії інвалідам І групи у розмірі 120 грн.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 9 КАС України, суд при вирішення справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Тому, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що суд першої інстанції, правильно застосувавши норми матеріального права при вирішенні даної справи, не врахував ряд процесуальних норм, порушення яких призвело до неправильного вирішення справи.
Так, судом першої інстанції не враховано положення ч. 1 ст. 6 КАС України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Однак, як видно із матеріалів справи, позивач звернувся до суду в липні 2011 року з позовом про нарахування та виплату допомоги на оздоровлення за 2009 - 2011 рік. Позовні вимоги за 2009-2010 роки ухвалою Ярмолинецького районного суду від 18.07.2011 року залишено без розгляду. Згідно з чинним законодавством цей вид допомоги є щорічним одноразовим. Оцінюючи підстави для задоволення позовних вимог позивача за 2011 рік, які взяті до уваги судом першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про їх помилкове задоволення, оскільки відповідно до листа управління праці та соціального захисту населення Ярмолинецької районної державної адміністрації від 30.06.2011 року позивачу допомога на оздоровлення за 2011 рік не нарахована та не виплачена, а тому право позивача на момент звернення до суду ще не виникло, що унеможливлює його порушення відповідачем.
Отже, в даному випадку, право позивача на щорічну допомогу на оздоровлення ще не порушено, внаслідок чого спір про право відсутній. У зв'язку з цим, суд передчасно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, присудивши на користь позивача виплату допомоги на оздоровлення за 2011 рік.
В силу п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Враховуючи викладене, беручи до уваги положення ст. 195 КАС України, яким суду апеляційної інстанції надано право перегляду рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 183-2, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України , суд, -
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Ярмолинецької районної державної адміністрації задовольнити повністю.
Постанову Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 11 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Ярмолинецької районної державної адміністрації про перерахунок пенсії, - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції є остаточним та оскарженню не підлягає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Біла Л.М.
Боровицький О. А.