Дата документу Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
№ 22-ц778/2272/14 Головуючий у 1 інстанції: Зарютін П.В. Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.
03 липня 2014 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізькій області у складі:
головуючого Савченко О.В.,
суддів Стрелець Л.Г.,
Каракуша К.В.
при секретарі: Хомяк К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованих будівель,
У січні 2014 року ОСОБА_3 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованих будівель.
В обґрунтування позову зазначала, що їй та ОСОБА_5 на праві власності належить по 67/200 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, а відповідачу ОСОБА_4 - 33/100 частин житлового будинку, який розташований на земельній ділянці, площею 629 кв. м.
На вказаній ділянці ОСОБА_4 протиправно здійснив самочинне будівництво туалет поряд з її літньою кухнею, встановивши також під так названою кухнею і металеву решітку, яку завалив різними старими металевими предметами.
Таке самочинне будівництво створило їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою, оскільки вона позбавлена можливості вільного доступу до своєї літньої кухні для її обслуговування та належного користування нею.
Посилаючись на вказані обставини, просила суд усунути їй вказані перешкоди, та зобов'язати ОСОБА_4 знести самочинно збудований туалет та прибрати вищевказану решітку та інші предмети з-під стіни літньої кухні.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 квітня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, тому просить його скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України суд повинен розглядати справу протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст.303-1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом двох місяців з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду.
Крім того, відповідно до ст. 6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, згідно вимог ч. 2 ст.305 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Справа в провадженні апеляційного суду знаходиться з квітня 2014 року, неодноразово призначалась до розгляду, але відкладалась у зв'язку з неявкою відповідача ОСОБА_4
В судове засідання з"явилась апелянт ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_5, відповідач ОСОБА_4 не з"явився . До суду надійшла заява від сина відповідача ОСОБА_7, який повідомив, що ОСОБА_4 -3.07.2014 року госпіталізовано у МСЧ „Мотор Січ".
Оскільки, визначений ст. 303-1 ЦПК України двохмісячний строк вирішення спору закінчився, та враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення ОСОБА_4 про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за відсутності відповідача ОСОБА_4 з урахуванням, того що відповідач ОСОБА_4 вдруге не з"явився в судове засідання.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав..
Згідно п.2 ч.1 ст.307 ЦПК за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право його скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу ОСОБА_3 на праві приватної власності належить 67/200 частини у домоволодінні АДРЕСА_1. 67/200 частини вказаного домоволодіння належить і ОСОБА_5, а відповідачу ОСОБА_4 належить 33/100 зазначеного домоволодіння.
Житловий будинок розташований на земельній ділянці 629 кв.м. Земельна ділянка у відповідності до діючого законодавства не поділена.
ОСОБА_4 без погодження з іншими співвласниками домоволодіння побудував біля літньої кухні, яка належить позивачу ОСОБА_3 вбиральню. Обґрунтовуючи позовні вимоги, щодо знесення зазначеної вбиральні, позивач вказувала на те, що вбиральня знаходиться на відстані 1,0-1,20 м. від її літньої кухню, що є порушенням „Санітарних правил утримання території населених місць" СанПіН 42-128-4690-88 вбиральню рекомендовано розміщувати на відстані 8,0-10,0 м від житлового будинку та літньої кухні.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині, суд послався на ч.7 ст.376 ЦК України і виходив з того, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила ( здійснює будівництво, провести відповідну перебудову. При цьому суд не звернув уваги на те, що будівництво вбиральні відповідачем здійснено без будь-якого проекту.
Крім того Пунктом 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)" роз'яснено, що у випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (статті 391 ЦК України ), а також власнику (користувачу ) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (ч. 4 ст. 376 та ст. 391 ЦК України ).
Разом з тим, відповідно до положень ч. 7 ст. 376 ЦК України суди мають встановлювати, чи було видано особі, яка здійснила самочинне будівництво, припис про усунення порушень, чи можлива перебудова об'єкту та чи відмовляється особа, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови, відтак, можливість перебудови має довести саме відповідач.
В якості доказу порушення прав позивача суду було надано акт обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1, згідно якого комісією у складі спеціалістів районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району було встановлено, що вбиральня розташована з порушенням п. 2.2.3 „Санітарних правил утримання території населених місць" СанПіН 42-128-4690-88 і у зв'язку з цим відповідачу ОСОБА_4 було рекомендовано виконати демонтаж вбиральні Е побудованої з порушенням Санітарних правил утримання території населених місць СанПіН 42-128-4690-88 або вирішити питання по обопільній згоді обох сторін розміщення вбиральні.
Суд у порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України на вказані обставини уваги не звернув, відмовивши ОСОБА_3 у позові в частині демонтажу вбиральні Е.
Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Наявність будівлі громадської споруди у домоволодінні, яка здійснена відповідачем, перешкоджає позивачу належним чином користуватись літньою кухнею та використовувати її за призначенням.
Аналіз фактичних обставин і зібраних у справі доказів свідчить про те, що при вирішенні спору про відмову ОСОБА_3 у задоволенні вимог про зобов'язання ОСОБА_4 знести самовільно зведену вбиральню Е першої інстанції допустив порушення норм як матеріального, так і процесуального права, а тому оскаржуване в цій частині судове рішення на підставі статті 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового - про задоволення вимог ОСОБА_3
Відмовляючи ОСОБА_3 у задоволенні вимог щодо зобов'язання ОСОБА_4 убрати від належної їй на праві власності літньої кухні металеву решітку та інші предмети, що знаходяться під стіною літньої кухні суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довела належними на допустимими доказами позовні вимоги в цій частині.
З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він відповідає матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги висновку суду в цій частині не спростовують.
Керуючись ст.ст.307, 308, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 квітня 2014 року в цій справі в частині відмови в задоволенні позовних вимог, щодо знесення вбиральні Е - скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованих будівель - задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_4 демонтувати вбиральню Е.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: