Справа № 466/406/14 Головуючий у 1 інстанції: Ковальчук О.І.
Провадження № 22-ц/783/4212/14 Доповідач в 2-й інстанції: Гірник Т. А.
Категорія:50
07 липня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - судді - Гірник Т.А.
суддів - Бакуса В.Я., Левика Я.А.
секретар - Глинський О.А.
з участю позивачки ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, -
У січні 2014 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів. Просила ухвалити рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1 000 грн. щомісячно, починаючи з 01.11.2011 року до досягнення дитиною повноліття.
Оскаржуваним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 29 квітня 2014 року позов задоволено частково. Ухвалено про стягнення з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 600 грн. щомісячно, яка підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з 22 січня 2014 року до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допущено до негайного виконання.
У решті задоволенні позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат. Рішення суду в частині відмови у стягненні аліментів за період з 01.11.2011 року . Вважає його в цій частині незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права. В частині визначеного судом розміру аліментів рішення не оскаржує.
Просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення аліментів за минулий час змінити та ухвалити рішення про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 600 грн. щомісячно, починаючи з 01.11.2011 року та до досягнення дитиною повноліття. Мотивує тим, що суд при ухваленні рішення не застосував норму ст. 191 СК України, яка передбачає, що аліменти можуть бути стягнені за минулий час. Вказує, що починаючи з жовтня 2011 року відповідач припинив добровільно сплачувати аліменти, з листопада 2011 року неодноразово зверталась з вимогами сплачувати аліменти на утримання дитини, однак відповідач відмовлявся це робити. Для одержання аліментів також зверталась до відділення Ощадбанку у м. Дубляни, де відповідач відкрив рахунок на ім»я сина, однак в отриманні коштів та наданні інформації їй було відмовлено відповідно до вимог законодавства. Зазначає, що на даний час не працює, має другу дитину, якій 3 місяці та перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку. Власного житла немає, змушена з дітьми його винаймати, що спричиняє додаткові витрати. Відповідач має можливість утримувати дитину. Він працює неофіційно, займається будівельними та ремонтними роботами, має нерегулярні та мінливі, однак значні доходи. Зважаючи на те, що подала суду докази того, що вона вживала заходів до стягнення аліментів з відповідача, починаючи з 01.11.2011 року, відповідач не заперечив факту, що відкрив рахунок на який перерахував аліменти, а вона не має доступу до цього рахунку, суд безпідставно відмовив у задоволенні позову.
При розгляді справи в суді апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги підтримала.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване. Підтримав такі в суді апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст.ст.11,59,60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов"язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає , що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.
Згідно з вимогами частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Матеріалами справи встановлено, що батьками ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, є сторони по справі.
Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 13 травня 2011 року визначено місце проживання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір»ю - ОСОБА_2.
Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення аліментів суд першої інстанції врахував матеріальне становище дитини, матеріальне становище платника аліментів, а також прийняв до уваги розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та дійшов висновку про стягнення з відповідача аліментів в розмірі 600 грн. щомісячно, починаючи з 22 січня 2014 року, враховуючи положення ст. 191 СК України, яка передбачає, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Враховуючи, що розмір аліментів, визначений судом, сторонами не оспорюється, то його законність в цій частині колегією суддів не перевіряється.
За змістом ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більше як за три роки.
При цьому, ухилення від сплати аліментів є винною протиправною поведінкою, тобто це свідоме невиконання своїх обов'язків в умовах, коли позивач звертався до відповідача особисто або через суд з вимогою про сплату грошової суми, необхідної для утримання дитини.
Як встановлено матеріалами справи та не заперечується сторонами, у відділенні АТ «Ощадбанк» 100/13/0206 відкрито на ім»я ОСОБА_4 рахунок НОМЕР_1, вклад «До запитання». За період з 16.02.2012 по 18.09.2013 року на цей рахунок ОСОБА_3 внесено кошти в сумі 6 900 грн., що свідчить про сплату аліментів відповідачем у добровільному порядку, а не ухилення від їх сплати.
Тому доводи апелянта про те, що відповідач відкрив на ім»я їх сина ОСОБА_4 рахунок у відділенні Ощадбанку у м. Дубляни, на який перераховує кошти на утримання сина, однак такі вона зняти не може без дозволу особи, яка відкрила рахунок, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такі не доводять, що вона вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не могла їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати, тоді як відповідач від сплати аліментів не ухилявся, що підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами.
Враховуючи зазначені пояснення сторін і ту обставину, що з часу розірвання шлюбу позивач не пред'являла позову про стягнення аліментів, та за відсутності доказів, передбачених ч. 2 ст. 191 СК України, суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.
Оскільки позивачкою не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що вона дійсно, як того вимагає ч. 2 ст. 191 СК України, вживала заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не могла їх одержати у зв'язку із ухиленням останнього від їх сплати, суд відмовив у задоволені цих позовних вимог.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення немає.
Керуючись ст.. 303 , 304 ,п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313, п.1 ч.1 314, ст.315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 29 квітня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді