Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "10" липня 2006 р. Справа № 5/949
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Сікорської Н.А.
за участю представників сторін
від позивача Венгерук С.Ю. - представник за довіреністю;
від відповідача Слесарчук В.М. - дов. від 12.05.05;
розглянув справу за позовом ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" (м. Житомир)
до Відкритого акціонерного товариства "Молочник" (м.Житомир)
про стягнення 1329,96 грн.
В порядку ч. 4 ст. 69 ГПК України, спір вирішено у більш тривалий строк ніж встановлено ч. 1 ст. 69 ГПК України.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні 29.06.06 оголошувалась перерва до 03.07.06. В судовому засіданні 03.07.06 оголошувалась перерва до 14 год. 05 хв. 10.07.06.
Позивачем подано позов про стягнення на його користь з відповідача підвищеної плати за спожиту електричну енергію понад договірні величини в сумі 1329,96грн.
Вимоги позивача ґрунтуються на порушені відповідачем положень п. 4.1 та п. 5.1, укладеного між сторонами договору №75 на користування електричною енергією, зокрема щодо своєчасного та повного розрахунку за спожиту електричну енергію, а також щодо оплати нарахувань за перевищення договірних величин електроспоживання та потужності.
Позивач зазначає, що в порушення п. 4.1 договору відповідач не оплатив у встановлені строки видані електропостачальною компанією рахунок від 27.09.04 №18771 на суму 80270,11грн. за використану у вересні місяці електричну енергію, а в порушення п. 5.1 договору не оплатив виданий рахунок від 06.10.04 №9/4 на суму 1329,96грн. за спожиту понад договірну величину електричну енергію.
Договірна величина була попередньо відкоригована позивачем шляхом надіслання відповідачу повідомлення від 06.10.07 №1865/4.
Нормативно, обов'язок споживачів сплачувати п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини електричної енергії, за відповідний розрахунковий період, було закріплено в Законі України "Про електроенергетику" в редакції чинній до 23.06.05, а порядок доведення споживачам та коригування граничних величин споживання електричної енергії закріплено Порядком постачання електроенергії споживачам, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України "Про невідкладні заходи щодо стабілізації фінансового становища підприємств електроенергетичної галузі" від 24.03.99 №441 (в редакції постанови КМУ №475 від 09.04.02) та Правилами користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ України №28 від 31.07.96 (в редакції постанови НКРЕ України від 22.08.02 №928).
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач у відзиві на позовну заяву від 03.07.06 позовні вимоги заперечує повністю. Зокрема, в обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що рахунок на оплату спожитої електроенергії був ним оплачений в повному обсязі. Крім того, відповідачем подана заява від 01.06.06 (а.с.35) про застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки позивач пропустив строк позовної давності, який застосовується до вимог про стягнення штрафних санкцій.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд
29.11.2000 року між Житомирським районом електричних мереж, який діє на підставі Положення і є виробничим підрозділом ВАТ "ЕК"Житомиробленерго" (позивач) та ВАТ "Молочник" (відповідач) було укладено договір №75 на користування електричною енергією.
Пунктом 1.1. договору встановлюється, що позивач забезпечує постачання електричної енергії у відповідності до умов договору, а відповідач своєчасно проводить оплату за використану електричну енергію в грошовій формі або іншій формі у відповідності з чинним законодавством і виконує інші умови визначені цим договором.
Згідно п. 2.3 договору, відпуск електроенергії здійснюється у величинах відповідно до додатку №1 договору. У випадках зміни цих величин позивач має направити відповідачу листом лімітне повідомлення.
Відповідно до п.4.1 договору, відповідач зобов'язувався своєчасно сплачувати кошти за використану електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період. Розрахунковим періодом вважається період з 26 числа по 25 число включно і вказаний період прирівнюється до календарного місяця.
Відповідно до п. 5.1 договору, у випадку споживання електроенергії та потужності понад кількість обумовлену договором на відповідний період, відповідач виключно банківськими коштами зобов'язується сплатити позивачу п'ятикратну вартість електроенергії та потужності, витраченої понад обумовлений договором обсяг електроенергії та потужності згідно із Законом України "Про електроенергетику", за тарифами, які діяли в період, коли було виявлено перевищення.
Згідно з п. 6.2 договору, остаточний розрахунок за спожиту електроенергію здійснюється не пізніше 5 діб після закінчення розрахункового періоду в розмірі фактичного споживання електроенергії за місяць з врахуванням сальдо на початок місяця.
Відповідно до п.1.2 Правил користування електричною енергією, договірною величиною споживання електричної енергії є узгоджений в договорі між постачальником електричної енергії і споживачем обсяг електричної енергії, який може бути спожитий споживачем за відповідний розрахунковий період.
Пунктом 6.3 Правил користування електричною енергією встановлюється, що договір про постачання електричної енергії має містити умову про договірну (граничну) величину споживання електроенергії, договірну (граничну) величину споживання електричної потужності (для об'єктів потужністю 150 кВА (кВт) та більше) та порядок їх погодження сторонами, яка є істотною та обов'язковою для цього виду угод.
Відповідно до абзацу 1 пункту 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, граничні величини споживання електричної енергії та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем. Повідомлення про ці величини є невід'ємною частиною договору.
Згідно додатку №1 до договору №75 від 29.11.2000р. (а.с.6) на вересень місяці 2004 року відповідачу було доведено договірну величину споживання електроенергії в обсязі 80 тис. кВт/год.
З матеріалів справи вбачається, що фактично у вересні місяці 2004 року відповідачем було спожито електроенергії в обсязі 241661грн. кВт/год на загальну суму 80270,11грн. з врахуванням ПДВ.
З метою оплати спожитої електроенергії у вересні 2004 року, позивач видав відповідачу рахунок №18772 від 27.09.04 на суму 80270,11грн. (а.с. 8).
В позовній заяві позивач стверджує, що виданий позивачем рахунок від 27.09.04 на суму 80270,11грн. не був оплачений відповідачем у встановлений строк. За таких обставин, відповідно до п.2.3 договору та п.11 постанови Кабінету Міністрів України №441, за підсумками місяця договірна величина споживання електричної енергії була відкоригована позивачем до рівня фактично сплаченої відповідачем за вересень місяць 2004 року величини її споживання до 240459,81 кВт/год.
Коригування граничної величини електроспоживання у вересні місяці 2004 року було проведено шляхом надіслання відповідачу повідомлення №1865/4 від 06.10.04.
За даними позивача, перевищення договірної величини споживання електричної енергії у вересні місяці склало 1201,19 кВт/год., що з урахуванням п'ятикратної вартості електричної енергії становить суму в розмірі 1329,96 грн.
Для оплати вищезазначеної суми позивач видав відповідачу рахунок №9/4 від 06.10.04, який за твердженням позивача відповідач безпідставно не оплатив.
Проте, господарський суд не може погодитись з твердженням позивача, що виданий позивачем рахунок від 27.09.04 на суму 80270,11грн. не був оплачений відповідачем у встановлений строк, оскільки з наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень №8043, 8298, 9327 вбачається, що 27.08.04, 02.09.04 та 29.09.06 відповідач перерахував позивачу відповідно 37500грн., 37500грн. та 5270,11грн. грошових коштів за використану у вересні місяці 2004 року електвричну енергію, про що зазначено в самих платіжних дорученнях у графі "призначення платежу". Загальна сума сплачених відповідачем коштів становить 80270,11грн., що відповідає сумі вказаній в рахунку №18772 від 27.09.04.
Таким чином, відповідач повністю та в установлений строк оплатив спожиту у вересні місяці 2004 року електричну енергію.
В письмовому поясненні, представник позивача вказав, що відповідач не в повній мірі провів розрахунки за спожиту електроенергію в серпні 2004 року на суму 398,98 грн. За таких обставин, в момент надходження згідно платіжного доручення № 270 від 27.08.04 суми 37500,00 грн. позивач частину коштів, а саме 398,98 грн., зарахував як оплату за використану електроенергію в серпні 2004 року, незважаючи, що відповідач конкретно визначив період, за який він провів розрахунки.
Господарський суд вважає безпідставними та помилковими такі дії позивача і вважає, що це призвело до штучного утворення заборгованості саме у вересні місяці та нарахування санкції за перевищення договірних величин. споживання електроенергії.
Відповідно до абзацу 2 пункту 11 Порядку постачання електричної енергії споживачам, за підсумками місяця гранична величина споживання електричної енергії для споживачів коригується до рівня фактично сплаченої за цей місяць величини її споживання.
Виходячи з даного, позивач повинен був відкоригувати величину споживання електричної енергії до рівня фактично сплаченої відповідачем за цей місяць величини її споживання, в даному випадку до 241661 кВт/год.
Враховуючи вищевикладене, позивач безпідставно відкоригував повідомленням №1865/4 від 06.10.04 граничну величину споживання електроенергії до 240459,81грн. та видав відповідачу рахунок №9/4 від 06.10.04 на суму 1329,96грн.
Крім того, рахунок №9/4 на оплату санкції за перевищення договірних величин був виданий 06.10.04, а сума 398,98 грн перерахована на рахунок позивача 01.10.04, тобто до того, як останній виписав рахунок.
Таким чином, вказаний факт є ще одним підтвердженням того, що коригування граничної величини споживання електричної енергії є безпідставним, оскільки було проведено позивачем та доведено до відповідача після оплати останнім вартості використаної електроенергі.
Пунктом 5.3 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ №28 від 31.07.96 (із змінами та доповненнями) встановлено, що коригування постачальником договірної (граничної величини) споживання електричної енергії до рівня фактично оплаченої за цей розрахунковий період величини спожитої електричної енергії здійснюється за підсумками розрахункового періоду, тобто кількість фактично оплаченої за розрахунковий період електричної енергії визначається на момент проведення коригування, оскільки п'ятикратна вартість різниці спожитої договірної величини є відповідальністю за споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період, а не відповідальністю за прострочку оплати спожитої електроенергії (за порушення строку оплати п.6.3 договору передбачена відповідальність у вигляді пені).
До того ж споживання електричної енергії понад граничні величини є правопорушенням в електроенергетиці, що відповідно до ч.1 ст. 27 Закону України "Про електроенергетику" тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність.
Закони, які б відповідно до ст.92 Конституції України визначали дії щодо споживання електричної енергії понад граничну величину, скориговану відповідно до п.11 Порядку постачання електричної енергії споживачам злочином або адміністративним правопорушенням і встановлювали б відповідну відповідальність за такі дії, відсутні.
Таким чином передбачена ч.5 ст.26 Закону України "Про електроенергетику" санкція, про що зазначається і у ст.27 цього Закону, є господарсько-правовою відповідальністю за правопорушення у сфері господарювання і за своєю правовою природою є штрафною.
Відповідно до ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення штрафних санкцій застосовується позовна давність в один рік.
Враховуючи, що рахунки №9/4 на оплату санкцій за перевищення граничних величин електроспоживання, з терміном оплати в п'ять днів, був виданий 06.10.04, а позовна заява надійшла до господарського суду 20.03.06, про що свідчить відмітка канцелярії господарського суду, позивач пропустив річний строк у межах якого він міг звернутись до суду з вимогою про стягнення 1329,96грн.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Таким чином суд погоджується з твердженням відповідача щодо пропуску позивачем строків позовної давності.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Оцінивши сукупності матеріали справи, господарський суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.
Судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд
В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законноїсили після закінчення 10-ти денного строку з дня його підписання.
Суддя Сікорська Н.А.
Дата підписання: 17 липня 2006 року.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу
3 - відповідачу