копія
Провадження 11/792/76/14
Справа № 2203/2831/2012 Головуюча в 1-й інстанції ОСОБА_1
Категорія: ч.4 ст.368 КК України Доповідач ВащенкоС.Є.
07 липня 2014 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Хмельницької області в складі :
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницькому кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_9 на вирок Волочиського районного суду від 26 червня 2013 року, -
Цим вироком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Тернопіль, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживав у АДРЕСА_2 , з вищою освітою, не працюючого, одруженого, на утриманні якого є малолітня дитина, раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.368 КК України, та призначено йому покарання у виді 8 (восьми) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, строком на 3 (три) роки, з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, крім житла.
На підставі ст.54 КК України, позбавлено ОСОБА_7 7 рангу державного службовця.
Строк відбуття покарання ОСОБА_7 постановлено обчислювати з 26 червня 2013 року, зараховано в цей строк час перебування його під вартою з 25 липня 2012 року по 26 червня 2013 року включно.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишено попередній - тримання ОСОБА_7 під вартою.
Долю речових доказів вирішено:
- 40000 Євро та купюру номіналом 200 Євро, серія та номер Х 01680798701, - передати на зберігання Департаменту фінансового забезпечення та фінансового обліку МВС України та залишити в його розпорядженні;
- блокнот коричневого кольору, файл, пакет чорного кольору з написами, прозорий поліетиленовий пакет та папку синього кольору - знищити;
- розпорядження голови Кременецької РДА від 24 липня 2012 року №496-од та розпорядження голови Кременецької РДА від 24 липня 2012 року №495-од - залишити при справі;
- мобільний телефон «Nokia» (абонентський номер НОМЕР_1 ) - передати у власність держави.
За вироком суду ОСОБА_7 визнаний винним в тому, що він, обіймаючи посаду голови Кременецької районної державної адміністрації Тернопільської області, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, з метою власного збагачення, 7 липня 2012 року у приміщенні ресторану по АДРЕСА_3 , на пропозицію громадянина Італії ОСОБА_10 про виділення земельних ділянок для будівництва готельно-ресторанного комплексу на території району погодився, при цьому повідомив ОСОБА_10 , що за вказані дії йому потрібно заплатити 80 000 Євро (що за курсом НБ України становить 791385,36 грн.), та безпосередньо від ОСОБА_10 одразу отримав частину обумовленої суми хабара - 1000 Євро (що за курсом НБ України становить 9892,17 грн.). Тоді ж між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 було досягнуто домовленостей про представництво інтересів ОСОБА_10 громадянином України ОСОБА_11 .
Після узгодження між собою умов виділення земельних ділянок, 24 липня 2012 року ОСОБА_7 виніс розпорядження № 495-од та № 496-од про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок на ім'я ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , на підставі заяв, узгоджених із ОСОБА_11 , площею по 2 га кожному для ведення начебто особистого сільського господарства.
25 липня 2012 року ОСОБА_7 зустрівся з ОСОБА_11 , який представляв інтереси ОСОБА_10 , в ресторані « ІНФОРМАЦІЯ_2 » по АДРЕСА_4 та, згідно з раніше погодженими умовами, отримав від нього хабар в розмірі 40000 Євро, із загальної суми обумовленого хабара у 80000 Євро, що за курсом НБ України становить 386509,52 грн., через свого брата ОСОБА_14 , який не здогадувався про злочинні наміри ОСОБА_7 .
У своїх апеляціях, з урахуванням внесених до них змін, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, останній та його захисник - адвокат ОСОБА_9 просять вирок змінити, призначивши ОСОБА_7 покарання із застосуванням положень ст.69 КК України. При цьому просять врахувати, що засуджений визнає вину в повному об'ємі, у скоєному щиро кається, є особою молодого віку, має на утриманні малолітню дитину та дружину, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався, характеризується позитивно, його батько є пенсіонером, ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї категорії та інвалідом 3-ї групи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого та його захисників на підтримку апеляцій з посиланням на зазначені в них доводи, думку прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, у тому числі шляхом проведення часткового судового слідства, колегія суддів уважає, що вони підлягають задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні злочину за вказаних у вироку обставин, як і кваліфікація його дій за ч.4 ст.368 КК України, ґрунтуються на досліджених в судовому засіданні та правильно оцінених судом доказах і сторонами не оспорюються.
В ході проведеного апеляційним судом судового слідства ОСОБА_7 , пояснюючи свою справжню позицію з приводу висунутого йому обвинувачення, повідомив, що в дійсності на досудовому слідстві та в суді першої інстанції він визнавав свою вину в отриманні від ОСОБА_10 коштів за вказаних в обвинуваченні обставин і заперечував лише факт вимагання ним коштів у ОСОБА_11 та ОСОБА_10 за виділення землі останньому. Зміну ж своїх показань з повного визнання вини на визнання її частково засуджений пояснив нерозумінням юридичного значення вчинених ним дій. При цьому в апеляційному суді ОСОБА_7 наголошував на тому, що на теперішній час він усвідомлює, що саме зробив, повністю визнає свою вину за ч.4 ст.368 КК України і щиро кається у скоєному.
Не вірити таким показанням засудженого колегія суддів підстав не убачає, адже, як видно з матеріалів справи, спочатку ОСОБА_7 визнавав вину повністю, а про часткове визнання вини та провокацію хабара, зокрема, він почав говорити лише з появою у нього захисника. До того ж до початку апеляційного розгляду ОСОБА_7 відкликав апеляцію захисника в тій частині, у якій вона просила перекваліфікувати його дії за ч.4 ст.368 ККК України на ч.2 ст.370 КК України, та підтримав апеляції лише в частині вимог про призначення йому покарання із застосуванням ст.69 КК України.
Наведене вказує на те, що на зміну ОСОБА_7 показань щодо об'єму визнання ним вини раніше значною мірою вплинула позиція захисника як фахівця в галузі права, яка для обвинуваченого і стала визначальною при виборі власної позиції в ході досудового і судового слідства.
Однак такий зовнішній вплив на вибір позиції обвинуваченого щодо свого захисту не може негативно позначатися на покаранні винного, який не має юридичної освіти, надто тоді, коли він фактично визнавав свою вину, а бачення захисника щодо кваліфікації дій обвинуваченого було хибним.
Повне ж визнання ОСОБА_7 своєї вини, щире каяття у скоєному, перебування на його утриманні малолітньої дитини та дружини, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною, апеляційний суд визнає обставинами, що пом'якшують покарання.
При оцінці особи винного колегія суддів виходить з того, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, як особа характеризується позитивно: урівноважений, тактовний, культурний, толерантний, ввічливий, коректний, комунікабельний, бере активну участь у громадсько-політичному житті області, що спростовує висновки суду першої інстанції про його посередню характеристику, які, до того ж, зроблені без належного обґрунтування.
Що стосується того, що ОСОБА_7 не вдалося налагодити ефективну організаторську роботу з виконання покладених на нього повноважень, про що йдеться у службовій характеристиці, то це свідчить лише про його здібності як керівника і жодним чином не спростовує його позитивної характеристики як особи.
Отже, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням наведених даних про особу винного, його молодого віку, колегія суддів знаходить можливим призначити йому основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої ч.4 ст.368 КК України.
На думку колегії суддів, основне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років є необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження нових злочинів, у зв'язку з чим вирок в частині призначення покарання підлягає відповідній зміні.
Інших підстав для зміни вироку колегія суддів не убачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України 1960 року, п.11 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України 2012 року, колегія суддів, -
Апеляції засудженого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Волочиського районного суду Хмельницької області від 26 червня 2013 року щодо ОСОБА_7 змінити.
За ч.4 ст.368 КК України призначити ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст.69 КК України у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, строком на 3 роки, з конфіскацією всього належного йому майна, крім житла.
На підставі ст.54 КК України, позбавити ОСОБА_7 7 рангу державного службовця.
В решті вирок залишити без зміни.
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Хмельницької області ОСОБА_2