09 липня 2014 року Справа № 876/5669/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Курильця А.Р.,
суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
з участю секретаря Рак Х.І.,
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Управління соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації, представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення,-
У квітні 2014 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Управління соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації (далі - відповідач) про визнання протиправним і скасування рішення про призупинення державної соціальної допомоги на дітей; зобов'язання відповідача протягом десяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили виплатити недоплачену суму державної соціальної допомоги; стягнути з Держбюджету судові витрати - 73,08 грн. судового збору та 4000 грн. витрат на правову допомогу.
Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 травня 2014 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано рішення про призупинення державної соціальної допомоги на дітей; зобов'язано відповідача протягом десяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили виплатити недоплачену суму державної соціальної допомоги; стягнути з Держбюджету 73,08 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач та відповідач подали апеляційні скарги, в яких посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи.
ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суду першої інстанції були надані належні докази понесених судових витрат, проте суд зробив неправильні висновки про доведеність даних обставин, а тому просить скасувати оскаржувану постанову в частині вирішення питання про розподіл судових витрат і прийняти нове рішення, яким стягнути з Державного бюджету понесені позивачем судові витрати в розмірі 73,08 грн. судового збору та 4000 грн. витрат на правову допомогу.
Управління соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації в апеляційній скарзі зазначає, що оскільки одержувачі державної допомоги зобов'язані повідомляти органи, що здійснюють виплату державної допомоги про зміну всіх обставин, що впливають на виплату допомоги, то таке неповідомлення може слугувати підставою призупинення, а не припинення виплати допомоги до з'ясування всіх обставин. Оскільки в діях Управління нема порушення законодавства, просить скасувати оскаржувану постанову і закрити провадження у справі.
У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просить постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 травня 2014 року скасувати в частині розподілу судових витрат та прийняти в цій частині нову постанову про стягнення понесених позивачкою судових витрат.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про час і місце слухання справи і оскільки його явка в суді не є обов'язковою, апеляційний розгляд справи проведено у його відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення виходячи з наступного.
Постановляючи оскаржувану постанову суд першої інстанції виходив з того, що оскільки законодавством не передбачено призупинення виплати державної соціальної допомоги, то таке рішення відповідача є протиправним. У свою чергу, позивач не надав підтвердження понесених витрат на оплату правової допомоги, а тому такі вимоги не підлягають задоволенню.
Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у батьків ОСОБА_3 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6 народився син - ОСОБА_4, а ІНФОРМАЦІЯ_7 народилася донька - ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 виданого 18 липня 2011 року виконкомом Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області та копією свідоцтва серії НОМЕР_2 виданого 08 листопада 2012 року відділом Державної реєстрації цивільного стану по місту Мукачеву Мукачівського міськрайонного управління юстиції України (а.с. 6,7).
Відповідно до листа за № 01-22/377 від 17 березня 2014 року Управління соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації в склад сім'ї ОСОБА_2 входять: чоловік - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, син - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, донька - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4 та зареєстровані за адресою АДРЕСА_1. Так, згідно обстеження місця проживання позивача державними соціальними інспекторами в присутності представників органів місцевого самоврядування та соціальних фахівців було виявлено факт відсутності сім'ї за вищевказаною адресою, у зв'язку з чим було складено акти (№2 від 10.01.2014р. та №18 від 18.02.2014р.) про неможливе встановлення цільового використання державних соціальних допомог та прийнято рішення про призупинення виплат державних соціальних допомог згідно до виявлення обставин (а.с. 9).
Відносини, що виникають у зв'язку із виплатою державної допомоги при народженні дитини регулюється Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 № 2811-XII (далі - Закон № 2811) та Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затв. постановою КМУ №1751 від 27.12.2001 року (далі - Порядок).
Частина 9 статті 11 Закону № 2811 передбачає випадки припинення виплати допомоги при народженні дитини, серед яких є нецільове використання коштів. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що згадуваними нормативно-правовими актами не передбачено повноваження органів соціального захисту населення призупиняти виплати соціальної допомоги до з'ясування обставин.
Пункт 52 Порядку передбачає, що державна допомога сім'ям з дітьми виплачується щомісяця за вибором матері (батька, опікуна, піклувальника чи усиновлювача), якій призначена допомога, Українським державним підприємством поштового зв'язку "Укрпошта" за місцем її проживання або через уповноважені банки, визначені в установленому законодавством порядку.
Проте, ні Закон № 2811, ні Порядок не передбачають обов'язку відповідача виплатити неодержані позивачем суми державної соціальної допомоги протягом десяти днів з дня набрання рішенням суду законної сили. Тому в цій частині суд першої інстанції дійшов неправильного висновку і неправомірно поклав на відповідача такий обов'язок.
Відповідно до ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать, зокрема, витрати на правову допомогу.
Суд першої інстанції у постанові стягнув на користь позивача тільки 73,08 грн. сплаченого судового збору, зазначивши, що підтвердження витрат на правову допомогу не надано. Апеляційний суд в цій частині вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 94 КАС України передбачає, що при ухваленні рішення на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету.
Як вбачається з розрахунку вартості правової допомоги (а.с. 11) вартість такої становить 4000 грн. Проте, документально підтвердженим видом допомоги є лише підготовка позовних матеріалів, а тому відшкодуванню з бюджету підлягає сума 1800 гривень.
Оскільки при вирішенні даного спору судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення рішення не відповідають фактичним обставинам справи, то апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.195,198,202,205,207,254 КАС України, суд, -
Апеляційні скарги Управління соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації, представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 травня 2014 року у справі №303/2227/14-а в частині зобов'язання Управління соціального захисту населення Мукачівської районної державної адміністрації протягом десяти календарних днів з дня набрання постановою суду законної сили виплатити ОСОБА_2 грошові кошти у якості державних соціальних допомог, які не були виплачені їй у зв'язку з прийняттям оскаржуваного рішення за весь період дії останнього - скасувати, прийнявши нову постанову, якою в цій частині позову ОСОБА_2 відмовити.
В частині стягнення судових витрат викласти абзац 4 резолютивної частини постанови суду в наступній редакції: «Стягнути з Державного бюджету України в користь ОСОБА_2 73 (сімдесят три) гривні 08 (вісім) копійок сплаченого судового збору та 1800 (одна тисяча вісімсот) гривень витрат на правову допомогу.
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий А.Р.Курилець
Судді М.П.Кушнерик
О.І.Мікула
Повний текст постанови виготовлено 11 липня 2014 року.