Справа: № 752/2425/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Новак А.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
19 червня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Бєлової Л.В.
Гром Л.М.
За участю секретаря: Свириди Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 04 березня 2014 року у справі за заявою ОСОБА_3 про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про перерахунок пенсії як дитині війни, -
ОСОБА_3 звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про перерахунок пенсії як дитині війни.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 04 березня 2014 року заяву задоволено.
Змінено спосіб та порядок виконання постанови Голосіївського районного суду м. Києва, на підставі якого видано виконавчий лист № 2а-203/10 про зобов'язання скаргою Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м.Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_3 щомісячну державну соціальну 30 % надбавку до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з урахуванням раніше виплачених сум за вказаний період.
Стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва на користь ОСОБА_3 нараховану, але не виплачену суму в розмірі 1240,20 грн.
Не погодившись з ухвалою суду, відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати ухвалу та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні заяви.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 16 лютого 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про зобов"язання вчинити дії задоволено.
Зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_3 щомісячну державну соціальну 30 % надбавку до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з урахуванням раніше виплачених сум за вказаний період.
На виконання постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 16 лютого 2010 року відповідачем нараховано до виплати позивачу 1240,20 грн., але зазначені кошти не виплачено.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заява про зміну способу і порядку виконання судового рішення є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки кошти в сумі 1240,20 грн. підлягають стягненню з боржника на користь стягувача, що забезпечить в повній мірі виконання рішення суду.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно п. 2 ч. 4 ст. 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.
У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України).
Так, аналіз резолютивної частини постанови Голосіївського районного суду м. Києва 16 лютого 2010 року та наведених процесуальних норм дають підстави зробити висновок про те, що зобов'язання, покладені на відповідача цим судом, є позовними вимогами як обраним судом видом захисту порушених прав позивача, які суд задовольнив.
З огляду на вищевказане, заявник просив змінити не спосіб виконання постанови суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття цієї постанови. Хоча в адміністративному судочинстві повноваження щодо зміни постанови суду в частині задоволення позовних вимог мають тільки адміністративні суди апеляційної та касаційної інстанцій (ст. 198, 223 КАС України).
Таким чином, задовольняючи заяву про зміну способу виконання рішення, суд першої інстанції не звернув увагу та не врахував відмінності між позовною вимогою як обраним судом видом захисту порушених прав позивача від способу виконання судового рішення як одного з його заходів, чим змінив постанову суду по суті за відсутності на це процесуальних повноважень.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Так, підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
Таким чином, для відстрочення, розстрочення виконання рішення та зміни способу його є такі підстави: для розстрочення та відстрочення - обставини, що ускладнюють виконання, а для зміни способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим.
Матеріали справи свідчать, що виконання постанови суду першої інстанції неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що виконання постанови суду фактично можливе, хоча й за певних умов, тому відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду першої інстанції.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що «захист порушеного права у судовому рішенні» і «спосіб виконання судового рішення» не є тотожними поняттями (процесуальними інститутами).
Аналіз оскаржуваного рішення суду першої інстанції свідчить про те, що змінюючи спосіб виконання постанови суду, суд першої інстанції фактично змінив його суть, що належить до повноважень суду апеляційної або касаційної інстанції.
Так, вирішення питання про стягнення коштів як заборгованості невиплаченої пенсії, яка нарахована у разі виконання рішення адміністративного суду, відноситься до юрисдикції цивільних судів.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 лютого 2014 року по справі № К/800/598/14 (523/13593/13-а).
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення питання.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст.199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 196, 198, 199, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва - задовольнити.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 04 березня 2014 року скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_3 про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва про перерахунок пенсії як дитині війни - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.
Гром Л.М.
Повний текст ухвали виготовлено 25.06.2014 року.
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.
Гром Л.М.