Справа: № 707/2812/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Тептюк Є.П. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
26 червня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Гром Л.М.
Міщука М.С.
За участю секретаря: Свириди Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 16 жовтня 2013 року у справі за заявою ОСОБА_3 про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Черкаської районної державної адміністрації про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення,
ОСОБА_3 звернувся до Черкаського районного суду Черкаської області із заявою про зміну способу та порядку виконання рішення суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Черкаської районної державної адміністрації про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 16 жовтня 2013 року у задоволенні заяви відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду, позивач - ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати ухвалу та прийняти нову, якою заяву задовольнити.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Черкаської районної державної адміністрації про стягнення перерахунок та виплату допомоги задоволено частково.
Визнано неправомірними дії та зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Черкаської районної державної адміністрації здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інваліду ІІІ групи, в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за 2011 рік.
На виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2013 року відповідачем нараховано до виплати позивачу 3674,00 грн., але зазначені кошти не виплачено.
Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що заява про зміну способу і порядку виконання судового рішення є необґрунтованою, оскілки в разі її задоволення фактично буде змінено по суті рішення суду першої інстанції, що є порушенням норм процесуального права.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 14 КАС України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно п. 2 ч. 4 ст. 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.
У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (п. 2 ч. 2 ст. 162 КАС України).
Так, аналіз резолютивної частини постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2013 року та наведених процесуальних норм дають підстави зробити висновок про те, що зобов'язання, покладені на відповідача цим судом, є позовними вимогами як обраним судом видом захисту порушених прав позивача, які суд задовольнив.
З огляду на вищевказане, заявник просив змінити не спосіб виконання постанови суду, а судове рішення по суті позовних вимог і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття цієї постанови. Хоча в адміністративному судочинстві повноваження щодо зміни постанови суду в частині задоволення позовних вимог мають тільки адміністративні суди апеляційної та касаційної інстанцій (ст. 198, 223 КАС України).
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Так, підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
Таким чином, для відстрочення, розстрочення виконання рішення та зміни способу його є такі підстави: для розстрочення та відстрочення - обставини, що ускладнюють виконання, а для зміни способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим.
Матеріали справи свідчать, що виконання постанови суду першої інстанції неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що виконання постанови суду фактично можливе, хоча й за певних умов, тому відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду першої інстанції.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що «захист порушеного права у судовому рішенні» і «спосіб виконання судового рішення» не є тотожними поняттями (процесуальними інститутами).
Так, вирішення питання про стягнення коштів як заборгованості невиплаченої пенсії, яка нарахована у разі виконання рішення адміністративного суду, відноситься до юрисдикції цивільних судів.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість заяви позивача та відмову у її задоволенні.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 лютого 2014 року по справі № К/800/598/14 (523/13593/13-а).
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 16 жовтня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Гром Л.М.
Міщук М.С.
Повний текст ухвали виготовлено 02.07.2014 року.
.
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Гром Л.М.
Міщук М.С.