Справа: № 826/19616/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
03 липня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Гром Л.М.
Міщука М.С.
За участю секретаря: Свириди Н.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Релігійної організації "Мусульманська релігійна громада "Аль-Іхлас" ("Щирість") в Оболонському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2014 р. у справі за адміністративним позовом Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) до Релігійної організації "Мусульманська релігійна громада "Аль-Іхлас" ("Щирість") в Оболонському районі м. Києва про припинення юридичної особи, -
Позивач - Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) звернувся до суду з позовом до Релігійної організації "Мусульманська релігійна громада "Аль-Іхлас" ("Щирість") в Оболонському районі м. Києва про припинення юридичної особи.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2014 року позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з постановою суду, відповідач - Релігійна організація "Мусульманська релігійна громада "Аль-Іхлас" ("Щирість") в Оболонському районі м. Києва звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у ході здійснення Службою безпеки України заходів по боротьбі з проявами міжнародного тероризму отримано дані щодо ввезення та подальшого розповсюдження на території держави «Мусульманською релігійною громадою «Аль-Іхлас» («Щирість») в Оболонському районі м. Києва творів, що заборонені чинним законодавством України.
Зокрема, було встановлено, що релігійна організація «Мусульманська релігійна громада «Аль-Іхлас» в Оболонському районі м. Києва ввезла на територію України брошури «Отведение Сомнений», книги «ІНФОРМАЦІЯ_1», «Ответы мусульманских богословов на вызовы современности», «Тяжкие последствия актов самоубийства», загальною кількістю 2712 примірників, які були отримані відповідачем як гуманітарна допомога.
Оскільки вищевказані твори пропагують національну, релігійну нетерпимість та дискримінацію, Служба безпеки України звернулась до голови Київської міської державної адміністрації із проханням розглянути питання щодо припинення діяльності релігійної організації в примусовому порядку.
Вважаючи, що відповідачем порушено вимоги Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», позивач звернувся до суду даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23 квітня 1991 року № 987-XII передбачено, що в Україні усі правовідносини, пов'язані із свободою совісті і діяльністю релігійних організацій, регулюються законодавством України. Законодавство України про свободу совісті та релігійні організації складається з цього Закону та інших законодавчих актів України, виданих відповідно до нього.
Згідно ч. 2 ст. 4 вищевказаного Закону, будь-яке пряме чи непряме обмеження прав, встановлення прямих чи непрямих переваг громадян залежно від їх ставлення до релігії, так само як і розпалювання пов'язаних з цим ворожнечі й ненависті чи ображання почуттів громадян, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом.
В силу ч. 9 ст. 5 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», релігійна організація не повинна втручатися у діяльність інших релігійних організацій, в будь-якій формі проповідувати ворожнечу, нетерпимість до невіруючих і віруючих інших віросповідань. Релігійна організація зобов'язана додержувати вимог чинного законодавства і правопорядку.
Статтею ст. 2 Закону України «Про захист суспільної моралі» від 20 листопада 2003 року № 1296-IV, встановлено заборону виробництва та розповсюдження продукції, яка пропагує війну, національну та релігійну ворожнечу, зміну шляхом насильства конституційного ладу або територіальної цілісності України, пропагує бузувірство, блюзнірство, неповагу до національних і релігійних святинь.
Відповідно до статті 28 Закону України «Про видавничу справу» від 05 червня 1997 року № 318/97-ВР, діяльність у видавничій справі не може бути використана для закликів, спрямованих на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення.
У видавничій справі забороняється, зокрема, виготовляти чи розповсюджувати видавничу продукцію, що проповідує релігійні віровчення, які загрожують життю, здоров'ю, моралі громадян, порушують їх права і свободи або закликають до порушення громадського порядку.
Статтею 28 Закону України «Про інформацію» 02 жовтня 1992 року № 2657-XII встановлено неприпустимість зловживання правом на інформацію, тобто інформація не може бути використана для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини
Згідно ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15 травня 2003 року № 755-IV, підставами для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, зокрема є провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом.
В силу статті 16 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», діяльність релігійної організації може бути припинено у зв'язку з її реорганізацією (поділом, злиттям, приєднанням) або ліквідацією. У разі порушення релігійною організацією, що є юридичною особою, положень цього Закону та інших законодавчих актів України її діяльність може бути припинено також за рішенням суду.
Разом з тим, пунктом 5 Статуту мусульманської релігійної громади у Оболонському районі м. Києва визначено, що основними завданнями громади є утворення та організація діяльності духовних шкіл, підбір викладацького складу, підготовка кадрів для забезпечення діяльності громади, підбір та запрошення духовних осіб (шейхів, імамів) із закордону згідно з чинним законодавством для релігійної та освітньої діяльності, видання газети та журналу на релігійно-історичну тематику, заснування та організація діяльності теле-радіостудії, ведення антиалкогольної компанії, з метою забезпечення громадян мусульманського віросповідання м. Києва харчуванням-халяль, здійснювати закупівлю сільськогосподарської продукції у громадян та юридичних осіб, організація благодійних обідів, надання благодійної допомоги неприбутковим організаціям, установам, громадянам згідно Шаріату, надання культових послуг, пропаганда здорового способу життя, організація спортивно-масових та культурно-освітніх заходів, будівництва мечетей та допоміжних споруд для забезпечення статутної діяльності громади, утворення братерств, представництв згідно з чинним законодавством (на території України та закордоном).
Як вбачається з матеріалів справи, 03 березня 2012 року Прокуратурою м. Одеси на підставі матеріалів органів Служби безпеки порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 161 Кримінального кодексу України за фактом розповсюдження керівниками одеської Громадської організації «Прямий шлях» брошури «Нарушение Единобожия».
Судом встановлено, що 04 травня 2012 року постановою Одеського окружного адміністративного суду Громадська організація «Прямий шлях» за розпалювання релігійної ворожнечі примусово розпущена.
Так, вироком Приморського районного суду м. Одеси від 13 вересня 2012 року, який набрав законної сили 28 вересня 2012 року, керівників Громадської організації «Прямий шлях» визнано винними у скоєнні злочину, передбаченого ст. 161 Кримінального кодексу України, а також злочинів, передбачених ст.ст. 263 та 300 Кримінального кодексу України.
Зокрема, Приморським районним судом м. Одеса встановлено, що брошури «Нарушения Единобожия» у кількості 800 примірників, які розповсюджували керівники організації «Прямий шлях», були передані останнім релігійною громадою «Аль Іхлас», яка знаходиться в Оболонському районі м. Києва.
Матеріали справи свідчать, що релігійна організація «Мусульманська релігійна громада «Аль-Іхлас» в Оболонському районі м. Києва, окрім брошур «Нарушение Единобожия», ввезла на територію України брошури «Отведение Сомнений», книги «ІНФОРМАЦІЯ_1», «Ответы мусульманских богословов на вызовы современности», «Тяжкие последствия актов самоубийства», загальною кількістю 2712 примірників, які були отримані відповідачем як гуманітарна допомога, що підтверджується копіями митних документів.
Як вбачається з досліджень фахівців Національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» та Духовного управління мусульман України, ввезення та розповсюдження на території України даних видань суперечить чинному законодавству.
Крім того, згідно релігієзнавчих висновків, інформація, що міститься в брошурі «Отведение сомнений» є такою, що спрямована на розпалювання релігійної ворожнечі та ненависті, пропаганду дискримінації прав людини за релігійною належністю, культу насильства та жорстокості, не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, положенням Закону України «Про інформацію», «Про видавничу справу», «Про захист суспільної моралі».
Також, експертним висновком Духовного управління мусульман України встановлено, що книга ОСОБА_6 «ІНФОРМАЦІЯ_1» пропагує ідеологію ваххабізму та є підставою для екстремістських переконань та практики, допускаючи можливість застосування насилля (включно до вбивства) по відношенню до незгодних з ідеологією ваххабітів.
Судом встановлено, що книги «Ответы мусульманских богословов на вызовы современности» та «Тяжкие последствия актов самоубийства» видані кувейтською організацією «Товариство відродження ісламської спадщини», яка 11 січня 2002 року, згідно резолюції Ради Безпеки ООН 1333 (2000 року), включена в перелік терористичних організацій пов'язаних з «Аль-Каїдою» та рухом «Талібан» за участь у фінансуванні, плануванні, сприянні діяльності даним організаціям, а також постачання, продаж чи передачу їм зброї і пов'язаних із нею матеріальних засобів.
Крім того, протоколом допиту голови релігійної організації підтверджується факт розповсюдження брошур «Нарушения Единобожия» релігійною організацією «Мусульманська релігійна громада «Аль-Іхлас» в Оболонському районі м. Києва.
Судом першої інстанції досліджено свідчення ОСОБА_5, згідно яких останній оформлював вантаж гуманітарної допомоги на адресу Мусульманської релігійної громади «Аль-Іхлас» в Оболонському районі м. Києва та отримуав брошуру «Нарушения Единобожия», які в подальшому були передані іншим мусульманським релігійним, а також державним та громадським організаціям.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про порушення відповідачем норм чинного законодавства, що полягає у ввезенні та поширенні на території України інформації, спрямованої на розпалення релігійної ворожнечі та ненависті, пропаганду релігійної нетерпимості та обмеження прав громадян за релігійною належністю, пропаганду культу насильства та жорстокості.
Враховуючи встановлені судом першої інстанції факти розповсюдження відповідачем інформації, зміст якої спрямований на розпалення релігійної ворожнечі та ненависті, заклики до насильства за ознаками домінантності віровчення однієї релігії над іншою, що суперечить нормам чинного законодавства та установчим документам, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про припинення діяльності релігійної організації «Мусульманської релігійної громади «Аль-Іхлас» («Щирість») в Оболонському районі м. Києва.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Релігійної організації "Мусульманська релігійна громада "Аль-Іхлас" ("Щирість") в Оболонському районі м. Києва - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Гром Л.М.
Міщук М.С.
Повний текст ухвали виготовлено 09.07.2014 року.
.
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Гром Л.М.
Міщук М.С.