Справа № 283/1580/14-к
провадження №1-кп/283/99/2014
14 липня 2014 року
Малинський районний суд Житомирської області в складі:
під головуванням - судді ОСОБА_1
з секретарем ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
потерпілих ОСОБА_4 , ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Малині кримінальне провадження внесене в ЄРДР за №12014060080000189 від 23.03.2014 року по обвинуваченню:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, заточника ФОП ОСОБА_7 , не судимого,
в скоєнні злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, -
23 березня 2014 року близько 01 години 30 хвилин, під час керування автомобілем «BMW-525», номерний знак НОМЕР_1 , в якому знаходились пасажири ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , в напрямку м. Малина на 68 км. + 200 м. автодороги Черняхів-Малин-Термахівка неподалік с. Різня Малинського району, ОСОБА_6 , під час проїзду заокругленої ліворуч ділянки дороги, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не обрав безпечної швидкості руху, не урахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, що призвело до заносу автомобіля ліворуч в кювет та подальше його перекидання і зіткнення з деревами.
В результаті дорожньо-транспортної події, пасажир на задньому лівому сидінні автомобіля ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді забійної рани голови, синцю повіка лівого ока, лівого стегна, гомілкового суглобу, правої стопи, перелому кісток носа, спадин обличчя, тулубу, кінцівок,перелому правого ребра по лівій середньо-ключичній та під паховій лінії, крововиливів під м'які тканини голови, тверду та м'яку мозкові оболонки, забою головного мозку, розриву задньої поверхні печінки, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №69 від 16.05.2014 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що є небезпечними для життя в момент їх спричинення та знаходяться в прямому причинному зв'язку зі смертю, яка настала від тяжких пошкоджень голови, з крововиливами в тверду та м'яку мозкові оболонки, забою головного мозку, забою легень, серця, розриву печінки, що ускладнилось травматичним шоком важкого ступеню і зумовили зупинку функцій центральної нервової системи, серцевої діяльності та дихання.
Пасажир ОСОБА_4 внаслідок аварії отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забійної травми на волосистій частині голови, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, а тілесні ушкодження у вигляді перелому дужки 4-го шийного хребця справа, підвивиху 4-шийного хребця, перелому переднього горбика поперечного відросту 5-го шийного хребця, перелому-вивиху дистального епіметафізу правої плечової кістки, які відповідно до судово-медичної експертизи №1198 від 20.05.2014 року відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, як такі, що потягли за собою тривалий розлад здоров'я.
Причиною даної дорожньо-транспортної пригоди стало недотримання водієм ОСОБА_6 вимог пунктів 2,3 б, та 12.1 Правил дорожнього руху України, а саме: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Обвинувачений в судовому засіданні свою вину визнав повністю, показавши, що 23 березня 2014 року в нічній час, коли він знаходився вдома, йому зателефонувала його знайома ОСОБА_9 , попросивши забрати її з подругою з с. Нові Вороб'ї Малинського району. Він погодився, та приїхавши до них, втрьох повертались в с. Різня. Рухаючись зі швидкістю близько 100 км/год. на заокругленій сухій асфальтованій ділянці дороги, зачепившись правими колесами автомобіля за узбіччя, втратив ним керування, внаслідок чого з'їхав в лівий кювет та почав перекидатись. Внаслідок втрати свідомості подальші події не пам'ятає, а отямившись побачив що лежить неподалік автомобіля, поруч лежала ОСОБА_10 . З телефону ОСОБА_4 він викликав швидку, по приїзду якої їх всіх госпіталізували. Розкаюється у вчиненому, його родиною був оплачений похорон ОСОБА_8 , частково відшкодував шкоду ОСОБА_4 . Пред'явлений до нього позов останньої визнав повністю.
Потерпіла ОСОБА_4 підтвердила, що 23.03.2013 року вона сиділа на задньому пасажирському сидінні автомобіля, яким керував обвинувачений. Під час руху вони не сварились, будь-яких перешкод в керуванні водієм не існувало. В певний момент, коли вони від'їхали від с. Нові Вороб'ї в напрямку с. Різня, машину різко повело в сторону. Подробиць подальших подій не пам'ятає. Просить не позбавляти волі ОСОБА_6 . Пред'явила цивільний позов, вимоги якого уточнила в судовому засіданні, просила стягнути на свою користь 3 428,17 грн. матеріальної шкоди та 46 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Потерпілий ОСОБА_5 , який є батьком загиблої ОСОБА_8 показав, що подробиці дорожньо-транспортної пригоди 23.03.2014 року йому не відомі. Претензій майнового характеру до обвинуваченого не мав, наполегливо просив не позбавляти його волі, вважаючи можливим виправлення останнього без ізоляції від суспільства.
Крім визнавальних показань обвинуваченого, потерпілої ОСОБА_4 , винуватість ОСОБА_6 в скоєнні інкримінованого йому суспільно небезпечного діяння доводиться іншими наданими стороною обвинувачення доказами, а саме:
Згідно висновку судово-медичної експертизи №69 від 16.05.2014 року причиною смерті ОСОБА_8 є тілесні ушкодження, перелічені вище, які могли виникнути внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за обставин і в час його скоєння.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №1198 від 20.05.2014 року виявлені у потерпілої ОСОБА_4 тілесні ушкодження могли утворитися в термін та за обставин, що вказано в постанові про призначення судово-медичної експертизи під час дорожньо-транспортної події при перебуванні останньої в салоні автомобіля.
При цьому, на момент дорожньо-транспортної пригоди гальмівна система, рульове керування, ходова частина, зовнішні світові прилади автомобіля «BMW-525», номерний знак НОМЕР_1 знаходились в технічно працездатному стані, та яких-небудь характерних ознак раптової відмови або технічних несправностей систем, вузлів, агрегатів і деталей, що впливають на безпеку дорожнього руху, які могли б знаходитися в прямому причинному зв'язку з виникненням аварійної обстановки результатами висновку експерта при дослідженні технічного стану автомобіля №3/244 від 17.05.2014 року не встановлено.
Даними висновку експертизи механізму та обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди №3/277 від 19.05.2014 року встановлено, що при заданому комплексі вихідних даних, в наведених дорожніх умовах, мінімальна швидкість руху автомобіля «BMW-525», номерний знак НОМЕР_1 , виходячи з довжини слідів бокового заносу, визначається рівною не менше 96,05 км/год.
З технічної точки зору, при заданому комплексі вихідних даних, враховуючи те, що дана дорожньо-транспортна пригода трапилась в задовільних дорожніх умовах, на технічно справному автомобілі «BMW-525», номерний знак НОМЕР_1 , за відсутності зовнішніх чинників, які б змушували водія ОСОБА_6 екстрено виконувати вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху, тобто - для вказаного водія не створювалась небезпека чи перешкоди для руху, - розв'язок даної дорожньої ситуації повністю вирішувався обраними на свій розсуд водієм ОСОБА_6 діями у відповідності до вимог п. 12.1 та 12.6 г ПДР України.
З урахуванням повного визнання вини у вчиненні вище наведеного кримінального правопорушення, а також враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, суд на підставі ст. 349 ч.3 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Таким чином, суд вважає, що порушення ОСОБА_6 вимог пунктів 2.3б, 12.1 Правил дорожнього руху України знаходиться в прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та кваліфікує ці його необережні дії як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть ОСОБА_8 та заподіяло потерпілій ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесне ушкодження за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України.
У відповідності до вимог ст. 66 КК України, обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_6 є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
У відповідності до вимог ст.67 КК України, обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому суд визнає вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння. З висновку судово-медичної експертизи 1199 від 20.05.2014 року наявних тілесних ушкоджень у ОСОБА_6 вбачається, що з даних протоколу токсикологічного дослідження №1779 Житомирського ОНД від 26.03.2014 року на ім'я ОСОБА_6 в зразку його крові від 23.03.2014 року 04 годині 50 хвилин етиловий алкоголь виявлений в концентрації 0,33 проміле (а.с.75), що свідчить про незначний вплив алкоголю на свідомість обвинуваченого під час керування транспортним засобом.
Обираючи обвинуваченому вид і розмір покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу винного, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, позитивно характеризується по місцю проживання, роботи, навчання, утриманців не має, частково відшкодував завдану моральну шкоду ОСОБА_4 , думку потерпілих, які не наполягали на реальній мірі покарання, виходить з наявності кількох обставин, що його пом'якшують та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину і з урахуванням цього вважає за можливе призначити йому покарання у виді позбавлення волі з звільненням від його відбування з випробуванням відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, яке буде необхідним й достатнім для його виправлення, попередження нових злочинів та соціальної реабілітації.
Додаткове покарання призначається виходячи з роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», оскільки враховуються наслідки дорожньо-транспортної пригоди, що призвело до смерті людини, та заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень іншій потерпілій, що знаходяться в прямому причинному зв'язку з необережними діями водія ОСОБА_6 , який на сухій асфальтованій ділянці дороги без перешкод повинен був передбачити стан дороги та вжити заходів по недопущенню втрати керування автомобілем, що є свідченням його недосвідченості керування автомобілем та незнання правил дорожнього руху.
Заявлене клопотання прокурора, підтримане всіма учасниками кримінального провадження про звільнення ОСОБА_6 від призначеного основного покарання у виді позбавлення волі внаслідок застосування акту амністії - Закону «Про амністію у 2014 році» суд відхиляє з підстав, передбачених ст. 8 цього Закону, а саме вчинення ОСОБА_6 тяжкого необережного злочину вчинене у стані алкогольного сп'яніння.
При вирішенні цивільного позову ОСОБА_4 суд виходить з наступного:
Згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 р. «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», при розгляді цивільного позову в кримінальній справі з питань не врегульованих КПК, суд може керуватися відповідними нормами ЦПК. Аналогічна норма міститься в ч.5 ст. 128 КПК України про те, що якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Разом з тим, цивільний відповідач визнав в суді уточнений позов в повному обсязі, що в силу вимог ст. 174 ЦПК України, є підставою для задоволення позову, оскільки не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Питання про речові докази та процесуальні витрати суд вирішує в порядку вимог ст.ст. 100, 124 КПК України відповідно.
Керуючись ст.ст. 373,374 КПК України, -
ОСОБА_6 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні в вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.
На підставі ч. 1 ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання або роботи.
Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ) 46 000 (сорок шість тисяч) гривень в рахунок відшкодування завданої дорожньо-транспортною пригодою моральної шкоди та 3428,17 гривень завданої матеріальної шкоди, а всього 49 428,17 (сорок дев'ять тисяч чотириста двадцять вісім гривень 17 коп.)грн.
Речовий доказ по справі: автомобіль «BMW-525», номерний знак НОМЕР_1 , 1990 року випуску, належний ОСОБА_11 (а.с. 102,103), що знаходиться на майданчику тимчасового тримання транспортних засобів ВДАІ Малинського МВ, - повернути для розпорядження ОСОБА_6 , - після вступу вироку в законну силу.
Документально підтверджені процесуальні витрати на залучення експертів в розмірі 786,24 грн. стягнути з ОСОБА_6 на користь держави.
Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області через Малинський районний суд протягом 30 діб з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1