ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
11 липня 2014 року № 826/7685/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
доВідділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві
треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство «Банк «Таврика», Непідприємницьке товариство «Відкритий недержавний пенсійний фонд «ВСІ», -
проскасування постанови про накладення штрафу від 23 травня 2014 року № ВП 43111901
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - позивач) з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач) про скасування постанови про накладення штрафу від 23 травня 2014 року № ВП 43111901.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 червня 2014 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору Публічне акціонерне товариство «Банк «Таврика», Непідприємницьке товариство «Відкритий недержавний пенсійний фонд «ВСІ».
Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю у відповідача підстав для накладення на позивача штрафу за невиконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року № 826/6309/13-а, оскільки вказане судове рішення було виконано останнім в повному обсязі.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, оскільки при винесенні оскаржуваної постанови діяв в рамках чинного законодавства України.
Третя особа 1 - Публічне акціонерне товариство «Банк «Таврика» позовні вимоги підтримала, проти задоволення позовних вимог не заперечувала.
Третя особа 2 - Непідприємницьке товариство «Відкритий недержавний пенсійний фонд «ВСІ» просила відмовити у задоволенні позовних вимог, зауважуючи на правомірності притягнення позивача до відповідальності у вигляді накладення на нього штрафу за невиконання судового рішення.
Відповідно до вимог частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В провадженні Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві знаходиться виконавче провадження ВП 43111901 про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (01032, м. Київ, бульвар Шевченка, 33-б; код за ЄДРПОУ 21708016) повернути Непідприємницькому товариству «Відкритий недержавний пенсійний фонд «ВСІ» (01030, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, 23; код за ЄДРПОУ 33105725) пенсійні активи у розмірі 2 310351 (два мільйони триста десять тисяч триста п'ятдесят одну) грн. 45 коп., розміщені у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика» згідно договору банківського вкладу від 29.07.2010 № 698.
Постановою державного виконавця від 07 травня 2014 року № ВП 43111901 відкладено провадження виконавчих дій до 12 травня 2014 року.
Вимогою державного виконавця від 13 травня 2014 року № 1330/4 зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в п'ятиденний термін з дня отримання даної вимоги вчинити дії щодо повернення Непідприємницькому товариству «Відкритий недержавний пенсійний фонд «ВСІ» пенсійних активів у розмірі 2 310351 (два мільйони триста десять тисяч триста п'ятдесят одну) грн. 45 коп., розміщених у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика» згідно договору банківського вкладу від 29.07.2010 № 698.
У зв'язку з відсутністю доказів виконання вказаної вимоги постановою державного виконавця від 23 травня 2014 року № ВП 43111901 накладено на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб штраф у розмірі 680,00 грн.
Незгода з вказаною постановою суб'єкта владних повноважень обумовила позивача звернутися до адміністративного суду з позовом.
Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з доводами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» від 24.03.1998 № 202/98-ВР державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Приписами статті 1 Закону України статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно із частиною першою статті 2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Статтею 5 Закону № 606-XIV передбачена обов'язковість вимог державного виконавця, відповідно до частини першої якої вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України.
Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом (частина третя статті 5 Закону № 606-XIV).
Обов'язки і права державних виконавців передбачені статтею 11 Закону № № 606-XIV, відповідно до частини першої якої державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Зокрема, відповідно до частини другої статті 11 Закону № 606-XIV державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до пункту 13 частини третьої Закону № 606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідальність за невиконання рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі передбачена статтею 89 Закону № 606-XIV, відповідно до частини першої якої у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону (частина друга статті 89 Закону № 606-XIV).
Отже, як вбачається із вказаних норм закону, постанова про накладення штрафу на боржника може бути винесена лише у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії.
Як вбачається з матеріалів справи, 13 травня 2014 року відповідачем було виставлено вимогу № 1330/4, якою позивача в п'ятиденний термін з дня отримання даної вимоги зобов'язано вчинити дії щодо повернення Непідприємницькому товариству «Відкритий недержавний пенсійний фонд «ВСІ» пенсійних активів у розмірі 2 310 351, 45 грн. (два мільйони триста десять тисяч триста п'ятдесят одну), розміщених у Публічному акціонерному товаристві «Банк «Таврика» згідно договору банківського вкладу від 29.07.2010 № 698.
Зазначена вимога отримана позивачем 15 травня 2014 року та зареєстрована за вх. № 2788/14, що підтверджується відбитком календарного штемпелю.
Позивачем на підтвердження виконання ним вказаної вимоги відповідача в повному обсязі було надано суду розпорядження від 13 травня 2014 року № 1-Р, яким зобов'язано уповноважену особу Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» Лемеша М.В. повернути Непідприємницькому товариству «Відкритий недержавний пенсійний фонд «ВСІ» пенсійні активи у розмірі 2 310 351, 45 грн.
Одночасно, 12 травня 2014 року позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з заявою про роз'яснення судового рішення у зв'язку із незрозумілістю його виконання, про що поінформовано відповідача листом № 09-2509/14 від 12.05.2014 року.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2014 року вказану заяву позивача було задоволено частково та роз'яснено Фонду гарантування вкладів фізичних осіб порядок виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2013 року, а саме за рахунок коштів, джерела яких визначаються ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» та у відповідності до вимог ст.ст. 57, 65, 66 Закону України «Про виконавче провадження».
Отже, на час винесення оскаржуваної постанови (23.05.2014 року) вказане вище судове рішення у встановлений державним виконавцем строк виконано не було, втім, факт часткового задоволення заяви позивача про роз'яснення судового рішення є обставиною, яка доводить існування поважних причин неможливості його виконання.
Відтак, за вказаних вище обставин, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова про накладення штрафу від 23 травня 2014 року № ВП 43111901 не ґрунтується на нормах чинного законодавства, є протиправною, у зв'язку із чим підлягає скасуванню.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. ст. 69, 70 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. 128, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 181, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві про накладення штрафу від 23 травня 2014 року № ВП 43111901.
3. Присудити з Державного бюджету України на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 182, 70 грн. (сто вісімдесят дві гривні 70 коп.).
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя І.М. Погрібніченко