Справа № 22ц-2196/2008 Головуючий 1 інстанції Петешенкова М.Ю.
Категорія 30\31 Доповідач Петренко І.О.
12 березня 2008 року
Колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Петренко І.О.
суддів Приходченко А.П., Лаченкової О.В.
при секретарі Шило С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2007 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
У серпні 2007 року позивачка звернулася до суду та просила постановити рішення, яким стягнути з відповідача на її користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1277 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 30000 грн., а також судові витрати по справі.
В обґрунтування позовних вимог позивачка вказувала на те, що вона перебувала з відповідачем з 19 серпня 1989 року по грудень 2006 року в зареєстрованому шлюбі.
20 вересня 2006 року близько 21 години відповідач безпідставно влаштував сварку, а потім почав наносити їй удари кулаками в область голови, внаслідок чого позивачці було спричинено тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому нижньої третини лівої променевої кістки зі зміщенням уламків, забої м'яких тканин обличчя, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи №247 від 18 січня 2007 року. Відносно відповідача було порушено кримінальну справу за ст.. 122 ч. 1 КК України де він частково визнав свої вину, однак 09 серпня 2007 року останній подав заяву про закриття справи на підставі Закону України „Про амністію" та постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська кримінальна справа відносно відповідача була закрита, а цивільний позов позивачки залишено без розгляду.
Діями відповідача їй було спричинено матеріальну та моральну шкоду, а саме позивачка перенесла психологічний стрес, на протязі тривалого часу вона не могла виконувати домашню роботу, доглядати за дітьми, вона вимушена була приймати ліки, порушився її життєвий уклад, була позбавлена засобів на існування, фактично перебувала на утриманні своєї матері пенсіонерки.
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 07 грудня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, суми на відшкодування матеріальної шкоди та за надання юридичної допомоги стягнуті в повному обсязі , а на відшкодування моральної шкоди стягнуто з відповідача 2000 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про зміну рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди і просить постановити нове рішення , яким стягнути на відшкодування моральної шкоди 30 000 грн.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених вимог та наданих сторонами доказів, колегія суддів вважає можливим задовольнити апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду залишити без змін за наступними підставами.
Згідно до положень ст.213 ЦПК України суд , виконавши всі вимоги цивільного судочинства постановлює рішення на основі повно і всебічно з"ясованих обставин , на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень , підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.
Як вбачається з матеріалів справи суд керуючись ст. 1166 ЦК України задовольнив частково позовні вимоги, стягнувши з відповідача 1277 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої позивачці неправомірними діями відповідача.
Однак , доводи , наведені в рішенні суду стосовно часткового задоволення позовних вимог по стягненню сум на відшкодування моральної шкоди визнати обґрунтованими в повному обсязі не можна.
Так, у відповідності до положень ст. 1168 ЦК України та роз"яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 № Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", з наступними змінами та доповненнями обов'язковому з"ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають : наявність такої шкоди , протиправність діяння її заподіювача , наявність причинного зв"язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні..
Окрім того, суд , розглядаючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди забов"язаний враховувати і ту обставину , що розмір відшкодування повинен бути визначений в залежності від характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення) . Зокрема враховується стан здоров"я потерпілого - позивачки по справі, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках , час та зусилля , необхідні для відновлення стану. При цьому суд виходить також із засад розумності, виваженості та справедливості.
З урахуванням наведеного судова колегія вважає , що позов ОСОБА_1 про стягнення суми на відшкодування моральної шкоди повинен бути задоволений частково і з ОСОБА_2 на користь позивачки слід стягнути 5000 грн. виходячи із вище наведених міркувань , змінивши в даній частині рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 309, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України , колегія суддів , -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 7 грудня 2007 року в частині стягнення сум на відшкодування моральної шкоди змінити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення , однак , може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.