Справа №:22ц-468/08
26 березня 2008 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Закарпатської області
в складі:головуючої: Готри Т.Ю.,
суддів : Павліченка С. В., Власова C.O.,
при секретарі: Молнар Е.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу голови правління відкритого акціонерного товариства «Закарпатавтотранс» М. Д.Коссея на рішення Міжгірського районного суду від 27 грудня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Закарпатавтотранс», 3-ї особи Міжгірської селищної ради про припинення права користування земельною ділянкою та визнання права на приватизацію земельної ділянки,
встановила:
У листопаді 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з даним позовом.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є власником будівлі по АДРЕСА_1, а саме кафе «Оксана», право власності на яку за ним зареєстровано у Міжгірському державному виробничому підприємстві технічної інвентаризації на підставі рішення Міжгірського районного суду від 25.05. 2005 року.
У січні 2007 року він звернувся з заявою до ВАТ «Закарпатавтотранс» про надання дозволу на вилучення земельної ділянки, що знаходиться під зазначеною будівлею, для подальшої її приватизації. Листом від 13.02.2007 року ВАТ «Закарпатавтотранс» відмовив йому у наданні дозволу на вилучення цієї земельної ділянки з підстав, що ця земельна ділянка надана їм у постійне землекористування, згідно державного акта на право постійного користування землею.
Дану відмову вважає такою, що порушує його права, як власника будівлі, у частині права вільного користування і розпорядження власністю.
У вересні 2007 року він звернувся до Міжгірської селищної ради із заявою про надання йому зазначеної земельної ділянки, яка була розглянута і рішенням №83 від 04 жовтня 2007 року Міжгірської селищної ради також було відмовлено йому у наданні у власність земельної ділянки для обслуговування кафе «Оксана», у зв'язку з відсутністю погодження вилучення земельної ділянки від ВАТ «Закарпатавтотранс».
Посилаючись на наведені обставини просив припинити право користування ВАТ «Закарпатавтотранс» на земельну ділянку площею 83, 2 кв.м. , що розміщена під кафе «Оксана» по вул. Ольбрахта у смт. Міжгір»я, та визнати за ним право на приватизацію зазначеної земельної ділянки у встановленому законом порядку.
Головуючий у першій інстанції: Кривка В.П.
Доповідач: Готра Т.Ю.
Рішенням Міжгірського районного суду від 27 грудня 2007 року припинено право користування земельною ділянкою площею 83, 2 кв. м. , що розміщена під об'єктом нерухомого майна кафе «Оксана» по АДРЕСА_1 землекористувачем ВАТ «Закарпатавтотранс», згідно державного акту серії 11-ЗК №000182, виданого Міжгірською селищною радою 09.06.1998 року за реєстровим записом №715.
Визнано за ОСОБА_1 право на одержання земельної ділянки пл..83, 2 кв.м. в АДРЕСА_1 для обслуговування кафе «Оксана» у встановленому земельним законодавством порядку за відповідним рішенням Міжгірської селищної ради.
Не погоджуючись з рішенням Міжгірського районного суду від 27 грудня 2007 року голова правління ВАТ «Закарпатавтотранс» М. Д. Коссей подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене рішення, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_1 відмовити.
У судовому засіданні представник апелянта ВАТ «Закарпатавтотранс» Бовкун М. М. апеляційну скаргу підтримав, вимоги викладені в ній просив задовольнити.
Позивач ОСОБА_1 та представник 3-ї особи Міжгірської селищної ради Піфко С.О. апеляційну скаргу не визнали, просили таку відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ВАТ «Закарпатавтотранс» тривалий час (біля 10 років) не використовує за цільовим призначенням спірну земельну ділянку, якою фактично користується позивач, а тому вважав, що на підставі ст. 417 ч.2 ЦК України та п. «а» ч.1 ст. 143 ЗК України слід припинити право користування відповідача на земельну ділянку під будівлею, що належить позивачу на праві приватної власності. Також суд вважав, що позивач, як власник будівлі, має право на викуп земельної ділянки або одержання такої в оренду для обслуговування належної йому будівлі за відповідним рішенням Міжгірської селищної ради, а тому визнав за позивачем право на одержання спірної земельної ділянки у встановленому земельним законодавством порядку за відповідним рішенням Міжгірської селищної ради.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитись не може за таких обставин.
Так, судом першої інстанції встановлено, що відповідач ВАТ «Закарпатавтотранс» згідно державного акта на право постійного користування землею, серії 11-ЗК №000182, виданого 9 червня 1998 року Міжгірською селищною радою, є користувачем земельної ділянки площею 0, 827 га., у тому числі і спірної, яка надана йому для обслуговування пасажирів та населення.
Зазначений державний акт позивачем в судовому порядку не оспорювався і такий є чинним, а тому відповідач ВАТ «Закарпатавтотранс» у відповідності до вимог ст. ст. 125 та 126 ЗК України є належним землекористувачем земельної ділянки площею 0, 827 га., що надана йому в постійне користування.
Припиняючи право користування відповідача земельною ділянкою площею 83, 2 кв.м. , що розміщена під об'єктом нерухомого майна кафе «Оксана» по АДРЕСА_1, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до положень п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», припинення права власності чи права землекористування у випадках, визначених нормами статей 140-149 ЗК України, у тому числі за п. «а» ч.1 cm. 143 ЗК України, як вважав суд першої інстанції у разі використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, провадиться за позовом відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування в судовому порядку, а не за позовом фізичної особи, яким є позивач.
Крім цього, суд першої інстанції не взяв до уваги те, що вже є таке, що набрало законної сили, рішення господарського суду Закарпатської області від 12.12.2005 року, залишеним без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2006 року, яким відмовлено в позові прокурора Міжгірського району в інтересах держави в особі Міжгірської селищної ради до ВАТ «Закарпатавтотранс», де 3-я особа ОСОБА_1, про вилучення частини земельної ділянки внаслідок її нецільового використання.
Стосовно рішення суду в частині визнання за позивачем права на одержання спірної земельної ділянки у встановленому земельним законодавством порядку за відповідним рішенням Міжгірської селищної ради, то і в цій частині колегія судців з таким не може погодитись, оскільки судом першої інстанції не враховано, що відповідно до положень ст. 12 ЗК України та п.34 ст. 26 і ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» надання земельних ділянок у власність є виключною компетенцією селищної ради, як власника землі, яка своїм рішенням №83 ще 4 жовтня 2007 року відмовила позивачу у наданні у власність земельної ділянки, яка розташована в смт. Міжгір»я по вул. Ольбрахта, б/н, для обслуговування кафе «Оксана» (а.с. 42). Зазначене рішення селищної ради позивач в судовому порядку не оскаржував, а тому таке на час розгляду справи є чинним.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у відповідності до ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню, як постановлене з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з ухваленням по справі нового рішення, яким у позові ОСОБА_1 слід відмовити, а апеляційну скаргу ВАТ «Закарпатавтотранс» задовольнити.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Вирішив:
Апеляційну скаргу голови правління ВАТ «Закарпатавтотранс» М. Д. Коссея -задовольнити.
Рішення Міжгірського районного суду від 27 грудня 2007 року скасувати.
В позові ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Закарпатавтотранс», 3-ї особи Міжгірської селищної ради про припинення права користування земельною ділянкою та визнання права на приватизацію земельної ділянки - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня набрання ним
законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.