Справа № 22ц-1654/2008 Головуючий у І інстанції Мороз В.П.
Категорія 37 Доповідач Приходченко А.П.
12 березня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого - Петренко І.О.
суддів - Приходченко А.П., Лаченкової О.В.
при секретарі - Шило С.Ю.
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2007 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4, шоста Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про продовження строку на прийняття спадщини,
встановила:
ОСОБА_1 звернулась до суду з зазначеним позовом, в якому просила на підставі ст. 1272 ЦК України продовжити їй строк для прийняття спадщини після смерті доньки ОСОБА_5 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12.11.2007 р. їй відмовлено у задоволення позову.
В апеляційній скарзі позивачка просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на те, що на час відкриття спадщини хворіла, є інвалідом першої групи, потребує стороннього догляду, ОСОБА_2 не повідомив нотаріальну контору про неї, як спадкоємця.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір відносно спадщини, яка відкрилась у 2006 р. /а.с. 8/, отже справа підлягає вирішенню за нормами ЦК України 2003 р.
Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України суд може визначити спадкоємцю додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Суд при прийомі позовної заяви не звернув увагу на те, що, позивачка, посилаючись на ст. 1272 ЦК України 2003 р., в той же час ставить питання не про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, а про продовження строку на прийняття спадщини, що передбачалось положеннями ст. 550 ЦК України 1963 р. Позовні вимоги з цього приводу не уточнювались.
Більш того, суд за правилами ЦК України 1963 р. прийшов до висновку про вступ позивачки в управління та володіння спадковим майном, яким за висновком суду є кв. АДРЕСА_1. Виходячи з цього, суд зазначив у рішенні про наявність спору про право на спадщину, який не може бути розглянутий в межах позову про продовження строку для прийняття спадщини.
Ці висновки зроблені без наявності у матеріалах справи даних щодо зазначеної квартири, не з»ясовувалось питання про місце реєстрації спадкодавця, хто разом з нею проживав на час відкриття спадщини та чи може вважатись ця квартира спадковим майном.
Зазначені обставини свідчать про неправильне застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду.
Судом при розгляді справи по суті не було враховано, що спори про право на спадщину вирішуються з залученням усіх спадкоємців у якості відповідачів. У даній справі спадкоємці ОСОБА_3 та ОСОБА_4 приймали участь як треті особи, хоча спір стосується безпосередньо їх прав.
Крім того, судом не з'ясовано, хто із спадкоємців звертався із заявами до нотаріальної контори про прийняття спадщини. З цього приводу відсутні будь-які дані із нотаріальної контори. Судом також не з'ясовано, чи виносилась нотаріусом постанова про відмову позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Враховуючи наведене, справа підлягає поверненню до суду першої інстанції на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 листопада 2007 року скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.