26 червня 2014 року м. Київ К/800/61399/13
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,
провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2013 р. у справі № 2а-9586/12/1370 за позовом ОСОБА_2 до Прокуратури м. Львова, департаменту містобудування Львівської міської ради про визнання незаконними дій, скасування наказу -
08 листопада 2012 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати незаконними дії першого заступника прокурора м. Львова по принесенню протесту за №37-615 вих-12 від 10.02.2012 року.
Також просила визнати незаконним і скасування наказ директора департаменту містобудування Львівської міської ради за №А-50 від 21.02.2012 року ,,Про скасування наказу департаменту містобудування від 15.06.2011 року №А181 ,,Про затвердження ОСОБА_1, ОСОБА_2 вимог до архітектурно-планувальної частини проекту перепланування квартир НОМЕР_1 та НОМЕР_2 і нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 під однокімнатну квартиру та заклад громадського харчування з використанням двох існуючих входів".
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2013 р., позовні вимоги в частині визнання незаконним і скасування наказу директора департаменту містобудування Львівської міської ради за №А-50 від 21.02.2012 року задоволені в повному обсязі.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга обґрунтована порушенням судами норм процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав до її задоволення.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 від 28 квітня 2011 року департамент містобудування Львівської міської ради видав наказ №А-181 від 15.06.2011 року «Про затвердження ОСОБА_1, ОСОБА_2 вимог до архітектурно-планувальної частини проекту перепланування квартир НОМЕР_1 та НОМЕР_2 і нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 під однокімнатну квартиру та заклад громадського харчування з використанням двох існуючих входів», яким затверджені вимоги до архітектурно-планувальної частини проекту.
Після затвердження наказом №А181 зазначених вимог до архітектурно-планувальної частини проекту, ОСОБА_2 замовила виготовлення ліцензованою організацією робочого проекту на реконструкцію приміщення за адресою: АДРЕСА_1, по якому є позитивний експертний звіт. Крім того, позивач одержала технічний паспорт на нежитлові приміщення, технічні умови, декларацію на початок виконання будівельних робіт.
За наслідками розгляду протесту першого заступника прокурора м. Львова за №37-615 вих. 12 від 10.02.2012 року директор департаменту містобудування Львівської міської ради видав наказ №5-50 від 21.02.2012 року «Про скасування наказу департаменту містобудування від 15.06.2011 року №А181 «Про затвердження ОСОБА_1, ОСОБА_2 вимог до архітектурно-планувальної частини проекту перепланування квартир НОМЕР_1 та НОМЕР_2 і нежитлових приміщень на АДРЕСА_1 під однокімнатну квартиру та заклад громадського харчування з використанням двох існуючих входів».
Протест першого заступника прокурора м. Львова був мотивований тим, що підпис ОСОБА_1 на заяві від 28 квітня 2011 року підроблений, що підтверджується висновком спеціаліста НДЕКЦ ГУ МВСУ у Львівській області № 6/328 від 29 листопада 2011 року.
В силу ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 р. № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Крім того, відповідно до пункту 6.3 Положення про департамент містобудування Львівської міської ради та його структури, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради за № 1195 від 27 жовтня 2006 року, накази директора департаменту, що суперечать чинному законодавству або інтересам територіальної громади міста чи окремих громадян, можуть бути скасовані виконавчим комітетом, міським головою або у судовому порядку.
На підставі наказу директора департаменту містобудування Львівської міської ради №А-181 від 15.06.2011 року позивач ОСОБА_2 виготовила робочий проект на реконструкцію приміщення, провела його експертизу, виготовила технічний паспорт на нежитлові приміщення, технічні умови, отримала декларацію на початок виконання будівельних робіт.
Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що зазначений наказ вичерпав свою дію фактом його виконання та не міг бути скасований директором департаменту.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що при прийнятті наказу за №А-50 від 21.02.2012 року «Про скасування наказу департаменту містобудування від 15.06.2011 року №А181» директор департаменту містобудування Львівської міської ради вийшов за межі своїх повноважень, що є підставою для скасування цього наказу.
Щодо доводів касаційної скарги про необхідність залучення судами ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, колегія суддів зазначає, що дійсно, суд першої інстанції повинен був врахувати можливість впливу судового рішення на права, обов'язки чи інтереси ОСОБА_1 та залучити його до участі у розгляді справи для можливості реалізації процесуальних прав. Однак, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій виклав свої доводи по суті спору та мав можливість у відповідності до норм КАС України клопотати про залучення його в якості третьої особи, долучити докази тощо. Касатором не наведено обґрунтованих доводів того, що вказані порушення норм процесуального права вплинули на правильність застосування судами норм матеріального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 224 КАС України не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів дійшла думки, що судами першої та апеляційної інстанцій вірно встановлено характер спірних взаємовідносин та обґрунтовано застосовано норми матеріального права до їх вирішення. Порушень норм процесуального закону, які б могли призвести до прийняття невірного рішення, не встановлено.
Твердження касаційної скарги зазначений висновок суду не спростовують.
Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2013 року на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2013 р. у справі № 2а-9586/12/1370 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, в порядку та у строки, визначені ст.ст. 236 - 238, 239-1 КАС України.
Судді: