"02" липня 2014 р. м. Київ К/9991/30010/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),
Малиніна В.В.,
Швець В.В.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Міністерства внутрішніх справ України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України, третя особа: Державний виконавець Вовченко О.В. відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України про скасування постанови за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року, -
Міністерство внутрішніх справ України звернулося до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України про скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України від 10 листопада 2011 року ВП №27185047.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2012 року відмовлено в задоволенні позову.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2012 року.
Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2012 року та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року, Міністерства внутрішніх справ України звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове про задоволення позову, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлені наступні обставини.
16 червня 2011 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Вовченко О.В. відкрито виконавче провадження на виконання виконавчого листа №2а-13324/10/0170/6 від 26 травня 2011 року, виданого Окружним адміністративним судом АР Крим, про поновлення ОСОБА_5 на посаді помічника Міністра відділу регіонального контролю управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності органів внутрішніх справ Апарату Міністра.
З постанови про відкриття виконавчого проживання на виконання виконавчого листа №2а-13324/10/0170/6 від 26 травня 2011 року, виданого Окружним адміністративним судом АР Крим, державним виконавцем зобов'язано позивача виконати постанову негайно.
06 липня 2011 року Міністерство внутрішніх справ України звернулося до Державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Вовченко О.В. із заявою №12/6-1612 про встановлення способу і порядку виконання судового рішення, в якій, посилаючись на проведення організаційно-штатних змін у структурі Апарату Міністра (зокрема, скорочення всіх посад помічників Міністра Управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності органів внутрішніх справ), просило звернутися до суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 17 травня 2011 року у справі №2а-13324/10/0170/6 в частині негайного поновлення ОСОБА_5 на посаді помічника Міністра відділу регіонального контролю управління моніторингу дотримання прав людини в діяльності органів внутрішніх справ Апарату Міністра.
Вищевказаний лист було отримано уповноваженим представником відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 12 липня 2011 року.
В зв'язку з тим, що рішення суду в наданий строк для добровільного виконання виконано не було, 10 листопада 2011 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 680,00 грн.
Суть спірних правовідносин полягає у правомірності прийняття постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України від 10 листопада 2011 року ВП №27185047 про накладення штрафу в розмірі 680 грн.
Відмовляючи у задоволені позову суди попередніх інстанції дійшли висновку про правомірність прийняття оскаржуваної постанови, оскільки Міністерство внутрішніх справ України не виконала без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, відповідно до постанови державного виконавця від 16 квітня 2011 року ВП № 27185047 з примусового виконання виконавчого листа виконавчого листа № 2-а-13324/10/0170/06 виданого Окружним адміністративним судом Автономної республіки Крим.
З таким висновкам суду попередніх інстанцій погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України, виходячи з наступного.
Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Про відкриття виконавчого провадження державний виконавець виносить відповідну постанову, в якій зазначає, що в разі невиконання рішення в добровільному порядку у встановлені для цього строки, воно буде виконано в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.
Відповідно до частини 1, 2 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ст.76 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується негайно. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою-підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. У разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою-підприємцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника на них накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом.
У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Відповідно до положень частини першої статті 89 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Оскільки судами попередніх інстанцій встановлений факт невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання то суд касаційної інстанції вважає, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови діяв у спосіб та в межах повноважень, встановлених Законом України ,,Про виконавче провадження".
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, вважає, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2012 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року ґрунтуються на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду попередніх інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішень відсутні.
Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 222, 224, 231 КАС України, -
Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 січня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: О.Ф. Ситников
В.В. Малинін
В.В. Швець