"02" липня 2014 р. м. Київ К/800/13987/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ситникова О.Ф.(суддя-доповідач),
Малиніна В.В.
Швець В.В.,
розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кіровську Луганської області про визнання неправомірними дій за касаційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Кіровського міського суду Луганської області від 21 січня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року, -
ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним рішення від 12.04.2012 року про призначення щомісячної страхової виплати в рахунок компенсації часткової втрати професійної працездатності здійсненої з розрахунку середньомісячної заробітної плати, встановленої в розмірі 3606, 59 грн., із заробітку за період з 01.01.1995 року по 30.06.1995 року. Зобов'язати відповідача провести перерахунок сум в рахунок компенсації часткової втрати профпрацездатності 20% з 12.03.2012 року, виходячи із середнього заробітку, який склався на час настання страхового випадку, тобто на 27.12.1993 року. Стягнути різницю між такими сумами за період з 12.03.2012 року по час перерахунку на підставі рішення суду.
Постановою Кіровського міського суду Луганської області від 21 січня 2013 року у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року постанову Кіровського міського суду Луганської області від 21 січня 2013 року залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою Кіровського міського суду Луганської області від 21 січня 2013 року та ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року, ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Кіровського міського суду Луганської області від 21 січня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року і ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, суд, в межах ст. 220 КАС України, прийшов до висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Судами попередніх інстанції встановлені наступні обставини.
ОСОБА_4 працював на шахті «Голубовська» в/о «Стахановувугілля» з 04.10.1976 року по 24.07.1995 року.
Відповідно до акту розслідування професійного захворювання №83 від 31.12.1993 року, у ОСОБА_4, працюючого на шахті «Голубовська» в/о «Стахановувугілля» виявлено професійне захворювання, внаслідок чого 25 січня 1994 року МСЕК вперше встановлено йому 25% втрати професійної працездатності по пневмоконікозу з 27 грудня 1993 року до 01 січня 1996 року.
Наказом директора шахти «Голубовська» в/о «Стахановугілля» №72 від 27 січня 1994 року ОСОБА_4, були призначені страхові виплати, виходячи із середнього заробітку за професією помічника начальника з видобування вугілля, починаючи з 27 грудня 1993 року по 01 січня 1996 року, та наказом №81 від 27.01.1994 року призначена одноразова допомога.
Проте при проведенні чергової перевірки стану здоров'я у ЛОКПБ за період з 22 по 27 липня 1996 року у ОСОБА_4, профзахворювання не встановлено, його було визнано працездатним, що підтверджується копією виписки із історії хвороби №1216, тому щомісячні виплати позивачу були припиненні.
З 27 жовтня 2011 року по 09 листопада 2011 року позивач проходив обстеження в клініці профзахворювань ДУ «Інстітут медицини праці Академії медичних наук України». 08 листопада 2011 року ОСОБА_4 встановлено професійне захворювання - «пневмоконіоз», що підтверджується копією висновку Центральної лікарсько-експертної комісії №38/139 від 08 листопада 2011 року.
Згідно акту огляду МСЕК від 09 квітня 2012 року, ОСОБА_4 встановлено професійне захворювання - «пневмоконіоз», первинне захворювання, безстроково з 12 березня 2012 року. Як вбачається з копії акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 09 лютого 2012 року, комісією було проведено розслідування, згідно з яким, на підставі інформаційної довідки про умови праці робітника при підозрі у нього професійного захворювання від 27 березня 2007 року , страховим випадком вважається дата складення даного акта - 09 лютого 2012 року, в якому враховується період роботи у шкідливих умовах праці по 1995 рік включно.
Відповідно до копії постанови про призначення потерпілому щомісячної страхової виплати № 1202/5537/5537/1 від 12 квітня 2012 року, ВВД ФССНВ України в м. Кіровську Луганської області, були призначені ОСОБА_4 щомісячної страхової виплати в розмірі 721,32 грн., з 12 березня 2012 року безстроково.
Позивач не оскаржує дату початку виплати грошової суми у зв'язку з настанням страхового випадку, позивач не згоден з періодом з якого здійснюється перерахунок сум за рахунок компенсації часткової втрати професійної працездатності. На думку позивача обрахунок розміру страхової виплати необхідно здійснювати виходячи з середньої заробітної плати станом на 27 грудня 1993 року, а не з 01 січня 1995 року по 30 червня 1995 року.
Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився Донецький апеляційний адміністративний суд, дійшли висновку про правомірність здійсненого відповідачем об'єкта обчислення періоду при визначені розміру сплати щомісячних грошових сум виплати, виходячи з положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності», Постанови Кабінету Міністрів України №1266 від 26.09.2001 року, наявність складеного акту 09.02.2012 року, встановлення МСЕКом від 09.04.2012 року з 12.03.2012 року та безстроково 20% втрати професійної працездатності, внаслідок захворювання - «пневмоконіозом».
З такими висновками погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України, з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
За змістом пункту 12 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року N 1266, у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, у разі, коли на дату встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати застрахованою особою професійної працездатності минуло більше року з дня настання страхового випадку, середня заробітна плата обчислюється виходячи з розміру заробітної плати перед настанням нещасного випадку на виробництві або перед звільненням з роботи (переходом на іншу роботу), з якою пов'язане професійне захворювання, з урахуванням її коригування, що провадиться робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
У разі, якщо у місяці, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати, застрахована особа працювала неповний календарний місяць, середня заробітна плата працівників, зайнятих в економіці України, застосовується не за місяць, а пропорційно кількості днів, фактично відпрацьованих застрахованою особою в зазначеному місяці, виходячи із числа робочих днів, обчислених у середньому за рік (21,0).
Крім того, відповідно до пунктів 25, 26 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266, довідка про середню заробітну плату (дохід), з якої сплачено страхові внески, для розрахунку страхових виплат складається за формою згідно з додатками 2 - 6. Робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування мають право перевіряти обґрунтування видачі довідок про середню заробітну плату, достовірність зазначених у них відомостей шляхом звіряння даних, зазначених у довідках, з відомостями про нараховану заробітну плату на підприємствах, в установах чи організаціях або з базою даних персоніфікованого обліку застрахованих осіб Пенсійного фонду України та базою даних ДПА України.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням особам, з дня звільнення яких з роботи, з якою пов'язане професійне захворювання, минуло більше року та які працювали неповний календарний місяць, середня заробітна плата обчислюється виходячи з розміру заробітної плати перед звільненням із роботи пропорційно кількості днів, фактично відпрацьованих застрахованими особами в зазначеному місяці, з урахуванням її коригування, що проводиться робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач був звільнений з шахти «Голубовська» в/о «Стахановувугілля» за власним бажаннячм 24 липня 1995 року, факт втрати професійної працездатності, внаслідок захворювання - «пневмоконіозом», пов'язаного з виробництвом встановлений 12 березня 2012 року.
Розрахунок виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням позивачу був зроблений виходячи з розміру заробітної плати перед звільненням його з роботи з шахти «Голубовська» в/о «Стахановувугілля».
Таким чином здійснюючи обчислення позивачу розрахунку щомісячних страхових виплат, виходячи з розміру заробітної плати перед звільненням його з роботи з шахти «Голубовська» в/о «Стахановувугілля», Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України діяло за вимогами Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266, у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин.
Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції правильно встановили обставини справи, повно дослідили докази по справі та ухвалили рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду першої та апеляційної інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішень відсутні.
Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 222, 224, 231 КАС України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, постанову Кіровського міського суду Луганської області від 21 січня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді О.Ф. Ситников
В.В. Малинін
В.В. Швець