"25" червня 2014 р. м. Київ К/9991/64734/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Пилипчук Н.Г., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2011 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2011 року
у справі № 2а-18585/10/2670
за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця»
до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00001042301/0 від 23 листопада 2010 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2011 року позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення від 23 листопада 2010 року № 00001042301/0 Жмеринської ОДПІ у Вінницькій області.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2011 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2011 року залишено без змін.
В касаційній скарзі Жмеринська ОДПІ у Вінницькій області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2011 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
У запереченні на касаційну скаргу ДТГО «Південно-Західна залізниця», посилаючись на те, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2011 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2011 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Жмеринською ОДПІ у Вінницькій області була проведена планова виїзна перевірка Відокремленого підрозділу Жмеринської механізованої дистанції навантажувально-розвантажувальних робіт ДТГО «Південно-Західна залізниця» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складений акт № 1310/23/35647127 від 17 листопада 2010 року.
За висновками акта перевірки позивачем були порушені, зокрема, вимоги частин 1, 10 статті 7 Закону України «Про плату за землю», в результаті чого в результаті чого занижено плату за землю в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1916,85 грн., в тому числі: за січень 2010 року - 319,48 грн., за лютий 2010 року - 319,48 грн., за березень 2010 року - 319,48 грн., за квітень 2010 року - 319,48 грн., за травень 2010 року - 319,47 грн., за червень 2010 року - 319,46 грн.
Зокрема, в акті перевірки було вказано, що підприємство здійснювало діяльність на земельних ділянках згідно Державного акту на право постійного користування землею від 17 грудня 1998 року серії ВН №002788 площею 239,3456 га. Відповідно до довідки від 25 жовтня 2010 року № 02-8/487 Жмеринського міського відділу земельних ресурсів за Жмеринською механізованою дистанцією навантажувально-розвантажувальних робіт ДТГО «Південно-Західна залізниця» рахується земельна ділянка площею 0,5388 га, а тому числі: інші землі - 0,5388 га.
Також, перевіркою було встановлено, що Жмеринська механізована дистанція навантажувально-розвантажувальних робіт ДТГО «Південно-Західна залізниця» неправомірно застосовувала ставку земельного податку у розмірі 25% суми земельного податку на загальну площу земель, тоді як необхідно обчислювати земельний податок застосовуючи ставку у розмірі 1% від грошової оцінки земель на інші землі площею 4,2287 га.
23 листопада 2010 року Жмеринська ОДПІ у Вінницькій області на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 00001042301/0, яким згідно підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила Відокремленому підрозділу Жмеринській механізованій дистанції навантажувально-розвантажувальних робіт ДТГО «Південно-Західна залізниця» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: плата за землю у розмірі 2875,28 грн., у тому числі: за основним платежем - 1916,85 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 958,43 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що земельними ділянками залізничного транспорту є всі земельні ділянки, що знаходяться в користуванні ДТГО «Південно-Західна залізниця», а не лише ті, що прилягають до залізничного полотна. Поняття «земельні ділянки, надані для залізниць» та «земельні ділянки, надані для залізничного транспорту» у Законі України «Про плату за землю» вживаються в одному значенні та відповідають поняттю «земля залізничного транспорту», що вживається у статті 68 Земельного кодексу України за визначальною ознакою необхідності цих земель для забезпечення роботи залізничного транспорту. Звуження поняття «земельні ділянки, надані для залізниць» лише до земель смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням виводить з правового регулювання сплату земельного податку за інші землі залізничного транспорту, з огляду на що позивач правомірно обчислював ставку податку за земельні ділянки, на яких розташовані його структурні підрозділи, у розмірі, встановленому частиною 10 статті 7 Закону України «Про плату за землю».
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про плату за землю» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податок за земельні ділянки, надані для залізниць, справляється у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин першої та другої цієї статті. При цьому вказаний Закон не містить розмежування земельних ділянок, наданих залізниці, за категоріями.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про залізничний транспорт» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) залізниця - це статутне територіально-галузеве об'єднання, до складу якого входять підприємства, установи та організації залізничного транспорту і яке, при централізованому управлінні, здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні транспортної мережі.
Аналіз цих правових норм дає підстави вважати, що за всі земельні ділянки, надані для залізниці, податок справляється у розмірі 25 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до частин 1 та 2 статті 7 Закону України «Про плату за землю» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшли обґрунтованого висновку про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Жмеринської ОДПІ у Вінницькій області підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2011 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2011 року підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Жмеринської об'єднаної державної податкової інспекції у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ Н.Г. Пилипчук
_____________________ Т.М. Шипуліна