"25" червня 2014 р. м. Київ К/9991/9287/12
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючої: Гончар Л.Я.,
Суддів: Конюшка К.В.,
Васильченко Н.В.,
при секретарі: Руденко Н.В.,
за участю представників сторін: від відповідача: Лічного С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2012 року у справі за позовом Контрольно-ревізійного управління в Житомирській області до комунального підприємства "Житомирводоканал" про стягнення 3 391 700,00 грн.,
Контрольно-ревізійне управління в Житомирській області звернулось до суду з позовом до комунального підприємства "Житомирводоканал" про стягнення 3 391 700,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що проведеною Контрольно-ревізійним управлінням в Житомирській області ревізією фінансово-господарської діяльності комунального підприємства "Житомирське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" встановлено незаконність видатків бюджетних коштів у вказаній сумі. Так, відповідач у червні та липні 2006 року отримав бюджетні кошти у вигляді субвенції на погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 27 598 300,00 грн., яку в подальшому використано на погашення заборгованості за електроенергію ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" в сумі 26 677 500,00 грн. та ДП "Газ-Тепло" в сумі 920 800,00 грн. У той же час, відповідачем штучно збільшено заборгованість перед ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" з 2 464 100,00 грн. до 5 884 600,00 грн. та внаслідок проведених позивачем операцій на погашення заборгованості за електроенергію з бюджету зайво отримано субвенцію в розмірі 3 391 700,00 грн.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.
У поданій касаційній скарзі Державна фінансова інспекція в Житомирській області із посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове рішення, про задоволення позову.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що проведеною Контрольно-ревізійним управлінням в Житомирській області ревізією фінансово-господарської діяльності комунального підприємства "Житомирське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" встановлено факт здійснення незаконних видатків бюджетних коштів на загальну суму 3 391 700,00 грн., що підтверджується актом ревізії від 15.01.2007 №06-24/005.
Так, ревізією встановлено, що відповідно до Порядку перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги водопостачання та водовідведення, затверджених для населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2006 №705, відповідач у червні та липні 2006 року отримав бюджетні кошти у вигляді субвенції на погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 27 598300,00 грн., яку в подальшому використано на погашення заборгованості за електроенергію ВАТ "ЕК" Житомиробленерго" в сумі 26 677 500,00 грн. та ДП "Газ-Тепло" в сумі 920 800,00 грн.
Рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 13.07.2006 №553 комунальному підприємству "Житомирське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" надано дозвіл на укладення договору на реструктуризацію кредиторської заборгованості за використану електроенергію з комунальними підприємствами: КВЖРЕП №1, КВЖРЕП №10, КВЖРЕП №12, КВЖРЕП №13 та ОПТМ "Житомиртеплокомуненерго", а також дозволено провести взаєморозрахунки з ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" по погашенню дебіторської заборгованості за спожиту електроенергію за рахунок дотацій на покриття збитків підприємства, що утворилася внаслідок державного регулювання тарифів на послуги водопостачання для населення на умовах, визначених Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
Пунктом 1.3 вказаного рішення дозволено реструктуризувати заборгованість ВЖРЕП №№1, 10, 12, 13 та ОПТМ "Житомиртеплокомуненерго" на суму 3420449, 00 грн. строком на десять років з відстрочкою проведення оплати за два роки та сплатою протягом наступних років щомісячно рівними частками.
На виконання рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 13.07.2006 №553 відповідачем в липні 2006 року між КВЖРЕП №1, КВЖРЕП №10, КВЖРЕП №12, КВЖРЕП №13, ОПТМ "Житомиртеплокомуненерго" та ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" укладено договори про переведення боргу від 11.07.2006 №№ 512, 513, 514, 515, 516 згідно з якими заборгованість вказаних підприємств перед ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" за електроенергію переведено на відповідача на загальну суму 3 420 499,00 грн.
Перед проведенням розрахунків за рахунок отриманої субвенції відповідачем укладено 6-сторонні та 8-сторонні договори, згідно з якими проведено оплату ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" за електроенергію.
На підставі акту ревізії позивачем сформовано та на адресу відповідача надіслано вимогу про усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження та використання державної власності та фінансів від 26.01.2007 №06-24/354, у зв'язку з невиконанням якої в частині відшкодування зайво отриманої субвенції з державного бюджету в сумі 3 391,7 тис. грн., позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач як комунальне підприємство підпорядкований та підзвітний органу місцевого самоврядування та у спірних правовідносинах діяв на виконання рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 13.07.2006 №553 та рішення Територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу віл 30.06.2006, які для відповідача є обов'язковими.
Додатково судом першої інстанції в обґрунтування судового рішення вказано на те, що договори про переведення боргу від 11.07.2006 №№ 512, 513, 514, 515, 516 у встановленому порядку недійсними не визнавались, у зв'язку з чим судом першої інстанції зроблено висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача коштів.
Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 Порядку перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з водопостачання і водовідведення, затверджених для населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.2006 №705, цей Порядок визначає механізм перерахування у 2006 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості минулих років з різниці в тарифах (без податку на додану вартість) на теплову енергію (виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання), послуги з водопостачання і водовідведення, що постачалися населенню, яка утворилася у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії, послуг з водопостачання і водовідведення тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі - заборгованість з різниці в тарифах).
Погашення заборгованості з різниці в тарифах провадиться за рахунок надходжень від погашення податкової заборгованості підприємств, які надавали такі послуги (далі - надавачі послуг), або їх кредиторів, що утворилася на 1 липня 2006 р., та виконання додаткових податкових зобов'язань, які виникають у результаті виконання статті 116 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", з урахуванням Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".
Згідно пунктом 7.3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" для розширення сфери застосування механізму проведення взаєморозрахунків для погашення заборгованості за електричну енергію дозволяється переведення заборгованості за електричну енергію в порядку, визначеному чинним законодавством, у межах сум заборгованості, підтвердженої на розрахункову дату, з одного суб'єкта господарської діяльності - споживача електричної енергії на іншого суб'єкта господарської діяльності за умови, що останній має грошові вимоги в сумі, що дорівнює кредиторській заборгованості споживача електричної енергії, до оптового постачальника електричної енергії або виробника електричної енергії і такі грошові вимоги виникли у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) до розрахункової дати.
Судом першої інстанції із посиланням на докази, досліджені під час судового розгляду справи, встановлено, що договори про переведення боргу укладено на виконання пункту 6 протоколу №6 засідання Територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу Житомирської області від 30.06.2006, рішення якої обов'язковими для місцевих органів виконавчої влади та учасників розрахунків, а також на виконання рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради від 13.07.2006 №553. Зазначені договори у встановленому законом порядку недійсними на визнавались.
За вказаних обставин, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо недоведеності з боку позивача наявності факту незаконного отримання відповідачем субвенції з державного бюджету, у зв'язку з чим погоджується із позицією судів щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.
Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2011 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: