"04" червня 2014 р. м. Київ К/9991/20046/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2011 року
у справі №2а-1983/10/2570
за позовом Військового прокурора Чернігівського гарнізону в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1
до Державної податкової інспекції у місті Чернігові
про визнання дій неправомірними та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Військовий прокурор Чернігівського гарнізону звернувся до суду в інтересах держави в особі Військової частини НОМЕР_1 (далі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у місті Чернігові (далі - відповідач) про визнання неправомірними дій ДПІ у м. Чернігові в частині зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 подати розрахунок сум податку з власників транспортних засобів на 2010 рік; скасування податкового повідомлення-рішення від 29 березня 2010 року № 0004221730/0.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2011 року постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 року залишено без змін.
В касаційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 , посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2011 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Військова частина НОМЕР_1 за своїм правовим статусом є державною установою Міністерства оборони України, яка фінансується з державного бюджету та використовує закріплене за нею майно за його цільовим та функціональним призначенням.
Згідно атестату № 87/2008-АТ від 21 січня 2009 року (арк. справи 7-12) за Військовою частиною НОМЕР_1 обліковуються транспортні засоби та інші самохідних машин і механізми, які зареєстровані заме за Військовою частиною НОМЕР_1 , що також підтверджується відомістю зареєстрованих транспортних засобів № 438 від 01 лютого 2008 року, наданою Північним територіальним управлінням військової служби правопорядку Міністерства оборони України на запит податкового органу (арк. справи 40-42).
ДПІ у м. Чернігові була проведена перевірка Військова частина НОМЕР_1 з питання своєчасності подання розрахунку податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, за результатами якої складений акт № 96/17-318 від 24 березня 2010 року.
За висновками акта перевірки позивачем були порушені вимоги статті 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», яке полягало у неподанні у встановлені строки податкового розрахунку податку з власників транспортних засобів із терміном подання до 01 березня 2010 року.
29 березня 2010 року на підставі вказаного акта перевірки ДПІ у м. Чернігові прийняла податкове-повідомлення-рішення № 0004221730/0, яким згідно з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила Військовій частині НОМЕР_1 суму штрафних (фінансових) санкцій за платежем: податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів у розмірі 170,00 грн.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що притягнення позивача до відповідальності, визначеної підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення є правомірним, оскільки позивач не подав у встановлений законодавством строк до податкового органу податкового розрахунку податку з власників транспортних засобів.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.
Згідно з частинами 1, 3 статті 1 Закону України «Про систему оподаткування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування. Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита та збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно пункту 10 частини 1 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів віднесено до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).
За приписами частини 3 статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порядок зарахування загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів і державних цільових фондів визначається згідно з законами України.
Статтею 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів обчислюється юридичними особами на підставі звітних даних про кількість транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів станом на 1 січня поточного року. Обчислення податку з власників наземних транспортних засобів провадиться виходячи з об'єму циліндрів або потужності двигуна кожного виду і марки транспортних засобів, а податку з власників водних транспортних засобів - виходячи з довжини транспортного засобу за ставками, зазначеними у статті 3 цього Закону. Юридичні особи на основі бухгалтерського звіту (балансу) у строки, визначені законом для річного звітного періоду, подають відповідному органу державної податкової служби за місцем реєстрації транспортних засобів розрахунок суми податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на поточний рік за формою, затвердженою центральним податковим органом України.
При цьому під «власними транспортними засобами» розуміються транспорті засоби, які належать на праві власності, або які перебувають у платника податку на праві повного господарського відання, оперативного управління.
Статтею 4 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено перелік суб'єктів, які звільняються від сплати податку. Збройні Сили України не входять до цього переліку.
Виходячи з аналізу вказаних вище правових норм, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, позивач зобов'язаний був подавати до податкового органу податковий розрахунок податку з власників транспортних засобів у строк, визначений законодавством.
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про правомірність визначення податковим органом позивачу штрафних (фінансових) санкцій згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення.
Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2011 року підлягають залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 2201, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 15 червня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Т.М. Шипуліна