"27" травня 2014 р. м. Київ К/9991/82084/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.
суддів: Голубєвої Г.К.
Кошіля В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року
у справі № 2а-3441/11/1270
за позовом Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль»
до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області
про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року, адміністративний позов Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» (далі - ДП «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль»; позивач) до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області; відповідач) задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000332301 від 14 квітня 2011 року та № 0000342301 від 14 квітня 2011 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.
В поданій касаційній скарзі, ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року, ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ДП «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2009 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт № 254/08-2/00131050 від 01 квітня 2011 року.
На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000332301 від 14 квітня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 462 478,75 грн. (369 983,00 грн. - основний платіж, 92 495,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000342301 від 14 квітня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 260 367,50 грн. (208 294,00 грн. - основний платіж, 52 073,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Перевіркою встановлено порушення підприємством пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість сум, сформованих за договорами, укладеними з Приватним підприємством «Луганпромсталь» та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничим підприємством «Сєвєродонецькхімзахист», з підстав їх нікчемності.
Так, обґрунтовуючи свою правову позицію щодо неправомірності формування позивачем даних податкового обліку за проведеними з ПП «Луганпромсталь» господарськими операціями, контролюючий орган посилався на те, що основним контрагентом постачальника позивача було Приватне підприємство «Торгова компанія «Лугметал-Комплект», стосовно директора та засновника якого Прокуратурою Ленінського району у м. Луганську порушено кримінальну справу № 02/10/9158 за фактом фіктивного підприємництва. Вказане, на переконання відповідача, свідчить про нікчемність всіх договорів, укладених між ПП «ТК «Лугметал-Комплект» та ПП «Луганпромсталь» та, відповідно, обумовлює і нікчемність договорів купівлі-продажу металопрокату, укладених між ПП «Луганпромсталь» та ДП «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль».
Доводи ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо нікчемності укладених між позивачем та ТОВ НВП «Сєвєродонецькхімзахист» договорів на виконання ремонтних робіт фактично зводяться до відсутності контрагента ДП «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням та анулювання його реєстрації в якості платника податку на додану вартість 30 липня 2010 року.
Задовольняючи адміністративний позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Так, судами встановлено, що в розглядуваній ситуації для закупівлі металопрокату та ремонтних робіт проводились відкриті торги відповідно до Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2008 року № 1017 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), що засвідчується наявною в матеріалах даної адміністративної справи тендерною документацією.
На підтвердження фактичного виконання спірних господарських операцій позивачем подано належним чином оформлені рахунки-фактури, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, прибуткові ордери, посвідчення про відрядження, подорожні листи, акти приймання виконаних підрядних (будівельних) робіт.
А відтак, з огляду на встановлений судовими інстанціями реальний характер проведених операцій, а також враховуючи те, що податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків-покупця на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість від інших осіб, в тому числі від перебування постачальника за юридичною адресою або від порушення кримінальної справи стосовно посадової особи контрагента, який не був безпосереднім постачальником товарів (робіт, послуг), у контролюючого органу були відсутні правові підстави для виключення відображених позивачем даних з його податкового обліку.
При цьому необґрунтованим, на переконання колегії суддів, є посилання відповідача на анулювання 30 липня 2010 року реєстрації ТОВ НВП «Сєвєродонецькхімзахист» в якості платника податку на додану вартість, як на підставу для виключення ДП «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» сформованої за проведеними із вказаним контрагентом операціями суми податку на додану вартість з податкового кредиту, адже анулювання реєстрації постачальника як платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення виданих ним за господарськими операціями податкових накладних в той час, коли він мав відповідний статус, а саме - в період з липня 2009 року по травень 2010 року.
За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області залишити без задоволення, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 травня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Рибченко А.О.
Судді Голубєва Г.К.
Кошіль В.В.