"26" червня 2014 р. м. Київ К/800/65840/13
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
суддів: Васильченко Н.В., Калашнікової О.В., Леонтович К.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 р. у справі № 815/6973/13-а за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відділу Держземагенства у Татарбунарському районі головного управління держземагенства в Одеській області, за участю третьої особи Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділу Держземагенства у Татарбунарському районі головного управління держземагенства в Одеській області, за участю третьої особи Лиманської сільської ради Татарбунарського району Одеської області про визнання дій щодо зазначення певних показників у витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки протиправними та зобов'язання видати новий витяг з технічної документації з іншими показниками нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 р., у задоволенні вищенаведеного позову було відмовлено.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Касаційна скарга обґрунтована порушенням судами норм процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи на предмет повноти та всебічності дослідження їх судами та обґрунтованості застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, вивчивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вбачає підстави до її часткового задоволення.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 22.08.2008 року між позивачем та Лиманською сільською радою в особі сільського голови Чебана Олега Леонідовича був укладений договір оренди землі, який зареєстрований у відділі Держкомзему у Татарбунарському районі Одеської області від 28.11.2011 року за № 512508274000670.
Відповідно до умов вищевказаного договору позивач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі рекреаційного призначення, яка знаходиться в рекреаційній зоні «Катранка» в межах с. Лиман, Лиманської сільської ради, Татарбунарського району, Одеської області, загальна площа земельної ділянки складає - 0.365 га, земель рекреаційного призначення.
Договором оренди землі нормативна грошова оцінка земельної ділянки склала - 118253 грн. 21 коп., при цьому був встановлений коефіцієнт КФ-0,5.
19.09.2013 року відповідачем було надано позивачу інформацію про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею - 0.365 га., у вигляді витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, відповідно до якої при здійсненні розрахунку грошової оцінки земельної ділянки застосовано коефіцієнт функціонального використання (Кф) на рівні 2,5 - землі комерційного призначення.
Не погоджуючись із застосуванням такого коефіцієнту, позивач звернувся до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з видів діяльності позивача згідно з витягом з ЄДР ФОП «роздрібна торгівля з лотків та на ринках», у зв'язку з чим прийшов до висновку про використання землі за комерційним призначенням. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач не мав повноважень надавати позивачу витяг з іншою інформацією, ніж та, яка у нього наявна.
Водночас, відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності.
Так, поза належною увагою судів залишилися доводи позивача про те, що спірна земельна ділянка використовується підприємцем відповідно до функціонального призначення - землі рекреаційного призначення, до яких застосовується КФ 0,5. Судами не досліджено доказів, які підтверджують чи спростовують зазначені доводи так само, як і не досліджено доказів на підтвердження доводів відповідача щодо комерційного використання згаданої земельної ділянки.
Таким чином, суди не взяли до уваги всі докази, які були зібрані по справі, та не оцінили їх у сукупності з іншими доказами по справі, а відтак не дотримались вимог ст. 159 КАС України про те, що обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За таких обставин, висновки судів про правомірність спірних дій Держземагенства є передчасними.
Враховуючи, що касаційна інстанція відповідно до вимог ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, колегія Вищого адміністративного суду України вбачає за необхідне судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно повно та всебічно з'ясувати всі обставини справи, вірно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 227, 231 КАС України, колегія суддів -
Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2013 р. у справі № 815/6973/13-а скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді: